Вадим Дивнич: Моя свічечка до майських празників

Дозвіл Верховної Ради знову розвішувати червоні прапори спокушає малих українців немалою мірою - так що було б ліпше, якби їй на шию повішено було харківські угоди і втоплено у глибині моря десь побіля Севастополя.

Борис Артемов: Два життя і одна перемога Юхима Айзенберга

Шансів майже не було - і хто зможе засудити їх за те, що вони підготувалися до найгіршого? Комісар зняв з себе закривавлену гімнастерку, а солдати-євреї взяли в убитих товаришів-неєвреїв червоноармійські книжки. Там мій батько Юхим Айзенберг на все життя став Віктором Артемовим.

Ярослав Грицак: У Другій світовій українців об'єднують не герої, а жертви

У нас не є можливим великий спільний міф перемоги. Від 1914 до 1945 тут насильницькою смертю загинули кожен другий чоловік і кожна четверта жінка. Українцям варто не "святкувати" перемогу. Достойніше і чесніше було б ушанувати пам'ять численних жертв.

Олеся Ісаюк: Бий своїх... Немирні думки на тему примирення

Уся ця так звана "війна українців з українцями" почалася і тривала не з вини українців, з якої б сторони вони не стояли. Українці вбивали самі себе, перебуваючи в складі іноземних армій - російської, радянської, німецької, австрійської, польської...

Роман Ревчук: За вашу чи й нашу свободу?

325 років тому Варшава і Москва підписали "Вічний мир", поділивши Україну по Дніпру. Менш ніж через сторіччя поділили й саму Річ Посполиту. У 1939 році аналогічна доля спіткала також Річ Посполиту ІІ. Так само може бути і зараз - якщо Україна впаде, то чи не привалить вона і Польщу?

Лариса Чернишенко: "Щоб не боятися обстрілів, треба бути чимось зайнятим"

Моя мама мала носа з горбочком, як Роза, і сказала німцю, що це її сестра. Німецький офіцер нічого не сказав. Але одного разу він прибіг до нас дуже схвильований. Відчайдушно жестикулював й волав, вказуючи на Розу: "Гестапо! Гестапо! Юде! Ховать юде!".

Вахтанг Кіпіані: "Кожну більш помітну подію занотовуємо для прийдешніх часів..."

Сімдесят років тому журнал "Український тиждень" з Праги писав про внутрішню політику та міжнародну ситуацію - скажімо про те, що на Західній Україні є 200 тисяч партизанів і Європа не матиме покою; скаржився на дорожнечу та непунктуальних читачів, які не поспішають поновити передплату...

Володимир Пархоменко: У вогні не згорів, у Дніпрі не втонув

"Аж тоді, 18 грудня 1943 року, через два з гаком місяці після призову і після участі в боях, батька було приведено до присяги. А його загиблі побратими, виходить, такої честі удостоєні не були, і Родіна залишилася їм нічим не зобов'язаною..." Із родинних спогадів про форсування Дніпра.

Олександр Домбровський: Україна на розломі

Йдеться не просто про політичний вплив Росії, Європи чи Туреччини. Мова про історичні цивілізаційні процеси, які не припиняють кардинально трансформувати світ, прискорюючись у процесі глобалізації. Вони втягують Україну до сфери свого цивілізаційного поля, продовжуючи її розривати.

Олена Кулешова: "Щастя я пізнала тільки в наших ворогів у Німеччині". Спогади про війну

Після повернення в СРСР остарбайтерів у радянському фільтраційному таборі чотири місяці мучили питаннями: "Чому виїхав?" "Чому працював у домі у німців?", "Чому не вчинив спроби втечі?", "Чому не надав перевагу самогубству?" (рос.)

Олександр Зайцев: Різні погляди на історію - нормально. Небезпечна їхня політизація

...В Україні точиться боротьба між абсолютно несумісними історичними міфами. Якщо спростити, то боротьба йде між національною і радянсько-православно-слов'янською - або ж проросійською - міфологією...

Дмитро Вєдєнєєв: "Подвиг, рівний фронтовому". КГБ України і Чорнобиль

Опромінені продовжували залишатися в строю. В 554-му окремому інжбаті таких було 170, в той час як командир батальойну і ротні "залишили частину після отримання опромінення". 2 липня 1986 року в батальойні почалося голодування на знак протесту... (рос.)

Вахтанг Кіпіані: Вічний Набока

"Або ти українець, або комуніст! Або ти, блін, демократ, або комуніст! Або ти хочеш будувати незалежну державу, або ти - комуніст! Tertium non datur нікоґда! Що ми й бачимо. Підтвердилося - з комуністами не побудуєш нічого. Ось комуністи собі і будують - оці кучми, кравчуки...". Сьогодні день народження українського журналіста, дисидента і хіпі Сергія Набоки. Його життя було вічним змаганням за гідність, якої нам так часто бракує.

Борис Соколов: Якщо забрати Бандеру, вийде, що Путін має рацію

В національно-культурному відношенні Україна стане єдиною тоді, коли на Сході визнають героями Бандеру з Шухевичем, а на Заході - радянських полководців-українців Ватутіна та Малиновського. Має змінитися ще не одне покоління українців (рос.).

Павло Подобєд: "Не ридать, а здобувать!"

Націоналіст Йосип Пилипчак. Вояк УПА. 10 років таборів та 5 років заслання. Без права повернення на рідну землю. Його пам'ятають.

Юрій Рост: 9 квітня 1989-го. Тбілісі. Проспект Руставелі

Місто було набито військами і військовою технікою, але ми легко об'їздили всі місця, де перебували поранені, отруєні газом й убиті. Я зрозумів, що кожен факт повинен бути аргументований. Рубана рана на спині - фотографія і текст на магнітофоні, труп - фотографія... (рос.)

Катерина Ющенко: Рік без Марії

Минає рік відтоді, коли 10 квітня 2010-го не стало моєї подруги Марії Качинської. Увесь цей рік я часто згадувала її. Наші бесіди, наші візити. Коли бачила щось цікаве чи то з польського живопису на ринку, чи то цікавий шарфик у магазині, ловила себе на думці - треба купити це для Марії...

Данута Костура: Греко-католики. Історичний контекст

Уніатська церква опинилася між двох вогнів. Її не сприймали як православні, так і поляки. Церква, на яку поляки дивилися як на місток до асиміляції, продовжувала бути українською. Петро Могила намагався примирити "Русь із Руссю", створивши з уніатів і православних незалежний патріархат.

Олексій Бобровников: "Катинь: листи з раю". Передмова від автора

Сьогодні на каналі "Інтер" - прем'єра документального фільму, але не про "чорно-білу" трагедію сімдесятирічної давнини, а про сучасних людей, які живуть поруч із місцем, яке для всього світу випромінює страх... (рос.)

Ігор Лубківський: Історія Голоду: "Голова колгоспу порадив, щоб діти крали колоски"

Щоб вижити, бабуся їздила на Західну Україну - обмінювала речі загиблого чоловіка на крупи. За все життя вона не знала українською ані слова (крім "цибуля", чомусь говорила саме так). І нічого - ніхто її на Заході не ображав, як декого ще й доcі лякають.