Роман Червінський: Страх – головний ворог

Роман Червінський написав мені листа з тюрми. Пише, що прочитав мою книжку "Світлий шлях: історія одного концтабору", яка справила на нього глибоке враження та "відчуття емоційного вибуху". Взагалі, ситуація сюрреалістична: легенда розвідки пише з в'язниці рецензію на книжку, в якій йдеться про воєнного злочинця, якого він допоміг ув'язнити та який сидить десь поруч, також у тюрмі. І не в останню чергу - завдяки розголосу, який справила та ж таки книжка.

Віталій Гайдукевич: Національне Військове Меморіальне Кладовище. Як не допустити помилку із наслідками в сотні років?

31 січня в Укрінформі зустрілися люди, які хотіли зрушити з місця досить дивну ситуацію зі створенням «українського Арлінгтону». Говорили 4 години. Було з чого журитися, були примарні підстави для оптимізму, лишився післясмак нерозуміння – а чи хтось почує.

: Яким був Великий Луг до затоплення Каховським морем: журналісти реконструювали історичний вигляд територій

Під час будівництва Каховської ГЕС у 1950-х роках радянська влада поховала під водою понад 250 тис. га українських земель, на частині з яких знаходилися важливі історичні об’єкти — залишки шести Запорізьких Січей та старовинні городища. Ці території називали Великим Лугом.

Михайло Ухман: "Це моя земля і чужинців тут не потрібно"

Не стало Івана Павловича Дейнеки - українського патріота, жителя Донецької області, який з 2014 року робив все, щоб московський окупант не ступав українською землею.

Тарас Іщик: Національне військове меморіальне кладовище. Розмови за "круглим столом"

31 січня відбувся круглий стіл по надгробних спорудах на Національному військовому меморіальному кладовищі.

Оксана Юркова: Нова схема фальсифікацій?

В Україні – черговий скандал. Цього разу через присудження Премії ім. Максима Рильського. Мені цей кейс за фабулою нагадав інший. Наприкінці 2022-го року проф. Франк Сисин звернув мою увагу, що на Амазоні виставлена нова книжка Михайла Грушевського - переклад на англійську книги Грушевського "Abrégé de l'histoire de l'Ukraine", що вперше побачила світ у Парижі у 1920 р. Сисин був сильно розчарований геть нефаховим перекладом, відсутністю передмови та взагалі будь-якого довідкового апарату. Ні я, ні мої колеги-грушевськознавці нічого про цей "амазонівський" проєкт не чули.

Борис Ґудзяк: Пам'яті Дмитра Степовика

Упокоївся Дмитро Степовик. Про його наукову діяльність, багату бібліографію та викладацьку діяльність у ці дні буде багато дописів і публікацій. Хочеться у день переставлення згадати щось близьке і тепле, щире і братське. Воно було. За що я Богові і Покійному щиро дякую.

Віталій Скальський: Семеро крутянців у Харкові

Одним із сюжетів історії бою під Крутами є порятунок полонених поранених українців. Загальна канва - під час бою більшовики взяли у полон близько 30 українців. Сімом із них вдалось урятуватися від розстрілу.

Володимир Старик: Іван Григорович – жертва румунського та совєтського терору

Іван Григорович був провідним актором-любителем українського театру, який діяв в 1930-х роках під егідою товариства "Буковинський Кобзар" в Чернівцях. Також був редактором чернівецького часопису "Самостійність". За свою українську націоналістичну діяльність Івана Григоровича було тричі засуджено румунським військовим судом – двічі в 1937 році в Чернівцях та в 1942 році в Яссах.

Микола Бандрівський: Де прах короля Данила?

У літописі пише, що короля Данила поховали у 1264 році у церкві Успіння Пресвятої Богородиці в Холмі (тепер - на території Польщі). Але, як довели кілька років тому розкопки спільної українсько-польської експедиції, останків короля Данила у Святоуспенській церкві в Холмі, не виявлено. А, може, ми не там шукаємо?

Юрій Юзич: Архієпископ-націоналіст, який благословив Соборність

22 січня 1919-го саме він провів молебень на Софіївському майдані у Києві. Раніше – першим доручив молитись за українську владу та заборонив згадувати очільників московської церкви. В його єпархію входили сучасні Дніпро, Маріуполь, Бахмут і Луганськ. Очолив перший синод відродженої Православної церкви України. Помираючи в більшовицькій в’язниці відмовився відректись від Бога. Сьогодні мало хто знає про Антонія Вишневського, який ще студентом став монахом в Києво-Печерській Лаврі, прийнявши чернече ім’я Агапіт.

Роман Захарченко: "Парад на Софіївській площі українських військ"

105 років тому опівдні 22 січня 1919 року на майдані перед тисячолітньою Київською Софією було урочисто проголошено Акт Злуки Української та Західноукраїнської Народних Республік, який відтоді залишився одним з ключових документів нашої історії. На святі проголошення Акта Злуки того дня на Софіївській площі вагому роль відіграв український військовий оркестр, який надавав тій подій належної урочистості і про участь якого залишилися окремі спогади.

Сергій Шумило: Афонський чернець із Закарпаття

Вийшла друком грузинською мовою книга про українського афонського старця Авакума (Вакарова), який родом був із Закарпаття і був учнем відомого православного святого прп. Силуана Афонського.

Олена Мокроусова: Як Міністерство освіти і Центральна Рада за цінну нерухомість в центрі міста боролися

Одні вважають, що будівля у Києві, зведена Павлом Альошиним на початку 1910-х - це Будинок Педагогічного музею, в якому містилася Центральна Рада. Інші впевнені, що на Володимирській, 57 стоїть Будинок Центральної Ради. Якщо ви думаєте, що це протистояння - справа наших складних часів, то помиляєтеся. Тому що цінну нерухомість завзято ділили ще у 1917-1919 роках.

Юрій Бутусов: Пам'яті Максима Кривцова "Далі"

З Максимом Кривцовим я познайомився у 2016-му році. Він читав мої дописи про створення нової бригади Нацгвардії 3018, яка буде готуватись як бригада легкої піхоти за зразком НАТО, і прийшов в одному з перших наборів. Далі помітно виділявся. Він воював добровольцем з 2014-го року у "Правому секторі", писав вірші та захоплювався фотографією, але твердо вирішив стати професійним солдатом.

Іван Козленко: (Не)український Параджанов

Параджанов був митцем наднаціональним, жодне з вузьконаціональних означень його не визначає, а лише звужує його геній. В рівній мірі він був українським, грузинським, вірменським і - також - радянським (в нерадянському, дисидентському модусі) митцем. І жодним із цих означень - а також їх сумою - він не вичерпується.

Володимир В'ятрович: Василь Кук. Робота на Сході

Коли весною 1942 після Другої конференції ОУН Василь Кук вирішив їхати у Дніпропетровськ, українське підпілля тут перебувало у вкрай важкому стані. Крайовий провід розгромлено німцями, його керівник Зиновій Матла повернувся в Галичину з переконанням про безперспективність роботи ОУН в цьому терені у нових умовах. Василь вирушив у дорогу з Михайлом Медведем, якого знав ще з краківських часів. Разом вони добралися підпільними звʼязками зі Львова до Здолбунова на Волині, а звідти потягом на південь.

Роман Захарченко: Забутий геноцид і трагедія Берестя 1915 року

"Ми бачили суцільне гігантське море вогню, що здіймалося до неба, над яким, вкриваючи сонце, підіймалася велетенська димова хмара, сповіщучи усю околицю: "Берестя загинуло", - згадував офіцер німецької армії капітан Пельман, який став свідком злочину росіян у роки Першої світової війни. Відступаючи, наприкінці літа 1915 року російська армія вщент спалило місто Берестя, що належало до української етнічної території.

Юрій Юзич: Єврейський націоналіст, який добровольцем вступив в УГА

Хаїм Кахане - єврейський націоналіст, який добровольцем вступив в УГА та брав участь - разом з українцями - у боях проти поляків у Львові. Опісля Хаїм служитиме в легендарній британській SAS (стане одним із тих про кого у 1967 році американці знімлять кіно "Тобрук"). А із створенням держави Ізраїль - буде одним із засновників десантно-штурмових військ ЦАХАЛ, начальником штабу першої роти, створеної у 1948 році.

Юлія Паєвська (Тайра): Дмитро Рубашевський (Ганс) - Герой України

Підпишіть петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України солдату Дмитру Рубашевському (Гансу), родом з Білорусі.