Табачник пишається, що "повернув правду про війну" у підручники

Міністр освіти і науки Дмитро Табачник заявив, що його відомству вдалося повернути "правду про Велику Вітчизняну війну" у шкільні підручники, конспекти, методичні посібники для вчителів.

Про це він заявив у вівторок під час урочистого привітання ветеранів з Днем Перемоги, повідомляє прес-служба міністерства.

"Я маю надзвичайно велику честь у четвертий раз поспіль у цих стінах напередодні 9 травня вітати наших ветеранів з Днем Перемоги. Я думаю, що будь-які слова, порівняння та епітети не зможуть повною мірою передати значення Великої Перемоги, значення подвигу солдат, які захистили та визволили рідну землю, які принесли світло свободи і перемоги половині Європи", - зазначив він.

Водночас Табачник поінформував: "Нам з колегами вдалося за останні роки відновити пам’ять Великої Вітчизняної війни – у першу чергу, повернути правду про війну у шкільні підручники, конспекти, методичні посібники для вчителів".

"Ця робота продовжується, і проводиться вона спільно з ветеранськими організаціями – як локального, так і всеукраїнського рівня", – повідомив міністр.

"Приємно зазначити, що незважаючи на певні роки, коли знецінювався подвиг Великої Перемоги, її значення, в Україні збереглися тисячі музеїв бойової слави, музеїв Великої Вітчизняної війни – лише у київських середніх школах таких музеїв понад 80; Міністерство щороку проводить конкурс на кращий музей", – уточнив Табачник.

Дивіться також інші матеріали за темою "Табачник"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?