Олексій Мазур: Без гордості, але з Гордоном

Гендиректор НТКУ Єгор Бенкендорф каже, що Перший Національний відзначав День жалоби згідно з рекомендаціями Нацради: без траурної стрічки й свічі пам'яті на екрані та з Міхаілом Задорновим в ефірі

Олег Панфілов: Мені подобається бути кавказцем

Мені подобається зустрічати кавказців. З оригінальними прізвищами. Мій друг Іван Хохлов - натуральний грузин. Чи наш міністр освіти та науки Дмитро Шашкін. Або капрал грузинської армії Кравчукі. А предки його - українці на прізвище Кравчук... (рос.)

Микола Жарких: Друге пришестя або Пошуки невловимого Яворівського

Вже в червні 1989 року окреслилося два Рухи - народний, спрямований на здобуття свободи (і частково ковбаси), і Рух спритних людей до вищих посад, почестей і влади, які на деякий час зустрілися під дахом Народного руху за перебудову.

Геннадій Іванущенко: Чому влада боїться архівів? (роздуми з нагоди професійного свята)

Чехословацький уряд в кінці 1950-их років передав СРСР кілька вагонів документів періоду УНР з умовою, що вони будуть залучені до фондів українських архівів.
Вагони отримали - частина документів поїхала до Москви, решту знищили. Які ж причини такого страху перед архівною інформацією?

Володимир Острів: Історія Голоду: "Селянам дали два роки пільг, а потім забрали усе"

Як гриби після теплого дощу, виростали в селі різні продовольчі і промтоварні магазини, дрібні й середні приватні лавочки й ларьки. Селяни будували млини, олійниці, круподерки та виробляли ремісничі вироби, які продавали на ринку.

Андрій Бондар: Війна переможця

Після нещодавнього піар-прориву російського прем'єра на українському фронті в душах моїх співвітчизників народилася багата гамма почуттів, яка коливалася між справедливою злобою та неприхованою образою.

Василь Білас: Омелян Ковч - священик концтабору Майданек

"Я розумію, що стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого в цій справі. ...Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. Тут ми всі рівні - поляки, євреї, українці, росіяни, латиші, естонці... Моліться за тих, хто створив цей концтабір та цю систему. Нехай Господь помилує їх."

Наталя Михайличенко: Історія Голоду: "Дві сестри втекли на Донбас. Всі інші з величезної родини вмерли"

За все життя прабабуся ніколи не повернулася в рідне село, лякалася будь-яких нагадувань про ті часи. Я ж їздила туди. Але більшість людей з тих, із ким розмовляла, оселилися в Баранівці вже після 1930-х років.

Валерій Степаненко: Лише раби возвеличують своїх катів

Цар Петро I - один із найжорстокіших катів України. Наведемо лише декілька не згаданих у фільмі фактів, що стосуються політики Петра I щодо України та українців, які "зело умны, и мы от этого можем быть не в авантаже".

Ігор Дерев'яний: Процес 59-ти. 70 років тому НКВД засудив до розстрілу кількадесят юнаків і дівчат

Це був унікальний навіть як для кровожерливих сталінських часів суд. Вина розстріляних полягала лише в тому, що вони уявляли Україну окремою державою. Прокурор Харитонов - запам'ятайте це прізвище...

Василь Овсієнко: Відзначення пам'яті Миколи Руденка - по-владному і по-людськи

Нас цілком зіґноровано: в оргкомітеті лише чиновники, які навряд чи знають, яке значення має ця постать для України. Якби влада України керувалася його економічним ученням і етичними настановами - багато проблем уже було б розв'язано.

Роман Горбик: Очі голоду: Ефіопія-Ірландія-Полісся

Мабуть, в її очах ми виглядали не надто відмінними від комсомольців, що забирали в її родини хліб. Чужі люди з чужою мовою, якимсь металевим приладдям. Спочатку позабирають - а потім ще ходять розпитують.

Тарас Фролов: Біллі Міллін і його нещасна волинка

Як і сотні інших газет "The Economist" у кінці номера публікує некрологи. Коли я вперше зіткнувся з цим фактом, то вирішив, що буду пропускати розділ Obituary. Від некрологу здебільшого чекаєш смутку та горя, а хто на таке погодиться з власної волі?

Дмитро Шурхало: Спадок хана Батия

770 років тому в Києві сталася небуденна подія. Військо хана Батия взяло штурмом теперішню столицю України , а тоді - володіння галицько-волинського князя Данила. Взагалі, Київ бачив багато завойовників, але Батий цілком міг би отримати гран-прі за величність заходу та спричинені руйнівні наслідки.

Павло Солодько: Союз дивиться на тебе (до 19-річчя смерті СРСР)

Наївно думати, що документальними фільмами про УПА, українськими вечорницями чи молитвами за гетьмана Мазепу можливо викорінити Союз. Він може відмерти тільки природним шляхом - із останнім народженим в СРСР.

Павло Подобєд: Український цвинтар у Щипіорно. Залишимо як є?..

Після 1945 року знищували не лише хрести з петлюрівськими тризубами, а й проорали все кладовище - кістки українських вояків змішались до купи...

Юрій Дорошенко: Історія Голоду: "Люди понаїдалися тої куті - і півхутора вимерло зразу"

На другий день після того ми пішли подивитися, а в нього щоки та інші місця повирізані. То люди варили те м'ясо та їли. Тоді ніхто не додивлявся, хто обрізав із людей м'ясо... Це спеціально зробили, щоб людей витравити.

Юрій Рудницький: "Орійщина" під омофором кардіолога з Міністерства культури

Чиновники Міністерства культури і туризму беруть участь у популяризації "праукраїнської мови", псевдонауки і квазірелігії - "а що тут такого?".

Ярослав Грицак: У відтінках - привабливість історії, якщо хочете - історичної правди

Написав про нову книжку Нормана Наймарка "Сталінські геноциди". А при нагоді прочитав ще кілька дискусій про український голод 1932-1933 р. Що дивує в окремих з них, то це якість аргументів: навіть на таку серйозну тему можна, виявляється, писати не цілком серйозні (м'яко кажучи) речі.

Лариса Чернишенко: Історія Голоду: "Ваша донька не хвора, ви просто її перегодували"

"В неї ще багато чого сховано, а в Пітері робочим по двісті грамів хліба видають! Давай шукай!" - тикав робітник маму пістолетом в плече. Вдова повзала по землі, діти плакали. І тоді мама зомліла.