Історично кожна західноєвропейська демократія була результатом націоналістичного руху або патріотичної чи ліберально-націоналістичної революції. Не можна мати демократію, якщо спершу не буде певного виду націоналізму.

Відповідно до австрійського законодавства, жінка повинна була з розумінням ставитись до нетривалої зради чоловіка, бо "стислий зв’язок чоловіка з третьою особою не дорівнює перелюбству".

...мешканці села Борове Овруцького повіту на Київщині наприкінці 1780-х рр. заявили польським урядовцям: "Якщо можна з тих країв всіх панів-ляхів вигнати, то знову було б yсе добре".

Наш сучасний український історичний наратив мало чим відрізняється від радянського... З історією, в якій є місце тільки соціальним низам, козакам, гайдамакам та повстанцям, потрібно щось робити.

Центр мас етнічних українців за переписом 2001 року знаходився у Черкаської області. Центр мас етнічних росіян знаходився на кордоні Дніпропетровської та Запорізької областей. Центр мас усього населення у 2011 році - на півночі Кіровоградщини.

Зв'язкова головнокомандувача УПА Романа Шухевича пройшла без чиєїсь допомоги з Західної України до Баварії з метою передати "волю Краю" Степанові Бандері. Життя унікальної жінки, націоналістки - від часів підпілля до наших днів.

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

У 1770-х роках Російська імперія захопила Бейрут, підтримуючи арабського деспота. А пізніше Санкт-Петербург кинув свого союзника, обмінявши Близький Схід на дипломатичні поступки щодо Криму.

Одним із відгомінів судового процесу над Уайльдом є й проголосована сьогодні у Верховній Раді поправка до Трудового кодексу про заборону дискримінації за ознаками статевої орієнтації.

...Коли у дверях з’явився Старух, Дем’янчук підбіг до нього: "І ти, мерзотнику, виступаєш проти мене..." Не закінчивши, він схопив Старуха за одяг і замахнувся ціпком. Депутатська історія 1910 року.

"Було багато нервів, бо перед цим в Китаї танками подавили голодування студентів на площі Тяньаньминь. Приходили КГБісти і казали, що довго терпіти не будуть і подавлять так само танками"

Упродовж 1991–2012 років непоодинокими були випадки, коли на зміст підручників впливали не досягнення історіографії, а політичні погляди очільника освітнього відомства. Проте загалом українська шкільна історична література поступово позбавляється радянських кліше і формує власний погляд на історію націоналістичного руху.

"Анексія: острів Крим" містить ексклюзивні свідчення, надані спеціально для цієї книги українськими, російськими і міжнародними політиками та військовими, експертами, журналістами, активістами, які стали очевидцями окупації.

У Львові кінця ХІХ – початку ХХ століття не було людини, яка б не знала цього видатного чоловіка, не хотіла б з ним потоваришувати чи навіть породичатися. Але чомусь про нього майже забули, а це дуже несправедливо з огляду на зіграну ним роль у житті краю.

У другій половині XIX століття після невдалого "ходіння у народ" розпочинається смуга революційного терору - не тільки у столиці імперії, але й і в провінційному тоді Києві. Вигадана "партія" зорганізувала два замахи з кривавими наслідками. Як це було.

Невротичні афекти колективної пам‘яті, вікова деменція свідків, політичний тролінг, марновірність преси, нехлюйство пропаганди і брак точного історичного знання – саме це формує уявлення запоріжців про історію свого міста під німецькою окупацією. Якщо таке лікується, то тільки одним – верифікацією інформації.

У Галузевому державному архіві СБУ зберігається архівна кримінальна справа на Басюка Євгена Михайловича. Із її сторінок постає образ аж ніяк не правовірного радянського патріота, якого несправедливо репресувала радянська влада.

Україна відкриває доступ до документів тоталітарного комуністичного режиму, користуючись успішним досвідом європейських країн.

Окупація Криму та Севастополя гостро поставила питання щодо долі об’єктів культурної спадщини та культурних цінностей, що перебувають на їх території. Але особливого суспільного резонансу набуло питання щодо подальшої долі експонатів з музеїв Криму, які ще до анексії території були відправлені на виставку за кордоном.

Чекісти ганялися за Шухевичем рекордний термін. Жоден із керівників антикомуністичного підпілля не очолював його шість із половиною років поспіль. "Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах" — цей вибір у боротьбі із системою зробив Шухевич 5 березня 1950 року