"Більшовики не допустять, щоб в державному організмі було місце, заражене безвладдям. Нам слід готуватися, щоб силою зброї відстояти незалежність району і подальший розвиток анархістського ладу".
В 1685 році єрусалимський патріарх Досифей категорично заявив, що не буде радити Константинопольському патріарху відмовитися від Києва. Спираючись на церковні канони, він доводив, що ніхто з єпископів не має права шукати влади в чужій єпархії.
Неймовірна історія порятунку голландських офіцерів доводить, наскільки потужним стимулом може бути бажання жити вільним.
"Виховувати пролетаріят виключно на російській мові - це значить, робити із нього "перевертнів-хахлів" з низьким культурним світоглядом. В умовах Робітничо-Селянської державности ми позбавляємось примусової русифікації..."
Індустріальний Донбас зі своїм маскулінним характером праці не залишав вибору для амбітних жінок. Прославитись у жіночій професії – це означало мати славу другого сорту, для справжньої слави потрібна була перемога над чоловіками в чоловічій професії.
Його герої складають іспит перед обличчям світової історії, демонструючи не вроджені, а насамперед виховані або виявлені психологічні вольові якості та вчинки, які межують з самопожертвою.
Від 1927 до 1990 р. в Україні було заарештовано понад мільйон осіб (з них понад 50% – українці). 140 тисяч із них - розстріляно. У 1930-1933 р. із 184 репресованих науковців України не менш 170 були істориками.
Один українець особливо врізався у пам'ять Левіна. Елегантно одягнений у гарну вишиванку, він бив євреїв залізною палицею. Із кожним ударом у повітря злітали шматки шкіри, інколи - вухо чи око. На очах у Левіна німці розстріляли його батька, рабина.
Успадковані Україною номенклатурні еліти використали тему голоду 1932-33 років для власної легітимації. Голодомор перетворився на громадянську релігію зі своїми канонічними текстами, сакральними об’єктами, святими, іконами, обрядами і церемоніалами. Це значно ускладнює обговорення теми в термінах наукового аналізу.
Націонал-соціалістичне "використання іноземців" 1939–1945 роках стало найбільшим в історії, з часів рабства, масовим застосуванням іноземців в економіці окремої держави.
Кримські татари зі справи № 64513
Альбом найкращих видів Криму (1869)
Історія – це те, що робить нашу країну і наш народ незнищенним. Що б не задумував та планував ворог. Бо поки існуватиме на планеті хоч один українець – доробок тих, хто цікавиться нашою історією, буде тим гірчичним зерном, з якого проростатиме цілий український світ.
23 березня 1819 року до будинку публіциста й письменника Августа фон Коцебу у Мангаймі зайшов молодик. Він ще зранку попередив слугу, що хотів би передати господарю дому листа з Курляндії. Але як тільки Коцебу увійшов до кімнати, де його чекав відвідувач, той вихопив кинджал і - зі словами "Ось зрадник батьківщини!" - три рази вдарив ним ошелешеному письменнику в шию та груди.
150 років тому, 17 березня 1876 року народився Вадим Щербаківський – український учений, який залишив глибокий слід в археології, етнографії, мистецтвознавстві та музейній справі. Був одним із фундаторів Національного музею у Львові, працював над створенням музеїв у Полтаві та активно долучався до збереження нашої культурної спадщини. У 1917 році його обрали комісаром Української Народної Республіки з охорони пам’яток.