Спецпроект
Катинська справа

Година папуги. СРСР усе ставить під сумнів

...Нарешті, чому комісія Бурденка, згадала у своєму звіті використання виконавцями набоїв калібру 7,65, але обійшла мовчанням факт, що ті набої були німецького виробництва? Що такого було у тих Geco 7,65 D, що про них краще було мовчати?

Година папуги. 13 квітня та інші нещасливі дні

З Єрусалима до Лондона полетіла шифрограма. І незабаром Черчилль почув від Сікорського: "Я маю докази того, що Радянський уряд вбив 15 тисяч польських офіцерів і інших військовополонених, які знаходилися у радянських таборах, і що вони були поховані у величезних могилах у лісах, насамперед, неподалік Катині".

Година папуги. Горбачов бреше

У грудні 1991 року Олександр Яковлєв спостерігав, як Горбачов вручив Єльцину конверт. Надписано: "Пакет № 1". Яковлєв був шокований: то були надсекретні документи щодо Катині. І Горбачов передавав їх так спокійно, ніби він, Яковлєв, ніколи до нього не звертався, а Горбачов ніколи не відповідав йому оте своє "Шукайте!" А тепер виходить, що генсек весь час мав їх напохваті?!
Фотогалерея

Таємниця №1 Радянського Союзу

Година папуги. Ситуація змінюється

Станіслав Свяневич уже з пів години лежав поміж трупів. Двоє здоровенних чоловіків витягали ті трупи з камери за ноги, і тіла стукали головами по підлозі. Один з табірників ухопив Свяневича за ногу і потягнув. Свяневич смикнувся, а той подивився на нього і сказав напарнику: "Дивись-но, цей відігрівся й ожив!" Свяневич вирвався і втік. Наприкінці зими 1942-го чутки про місце перебування Свяневича дійшли до Лондона.

Василь Боднар: Російський режим продовжує політику вбивць Катині

І тоді, і тепер Росія нав’язує світу свій фейковий образ «рятівника» і «визволителя». І тоді, і тепер Москва однаково намагається зняти із себе відповідальність за вчинені злочини.

Олексій Бобровников: "Катинь: листи з раю". Передмова від автора

Сьогодні на каналі "Інтер" - прем'єра документального фільму, але не про "чорно-білу" трагедію сімдесятирічної давнини, а про сучасних людей, які живуть поруч із місцем, яке для всього світу випромінює страх... (рос.)

Година папуги. Діти пишуть Сталіну

Чапський чув, як тут кажуть: "То чорт дорогою іде". Нібито, якщо кинути у вихор сокирою — потече кров. Дивні тут забобони. Учора ті "чорти" вилися попід ногами і перебігали дорогу збудженим і усміхненим колегам Чапського. Він заздрив щастю колег, які вже пішли за колючий дріт і табірні мури у далекий, широкий світ.

Година папуги. Найголовніше мистецтво

Те, що Свяневич там побачив, через багато років стане сценою фільму, номінованого Американською кіноакадемією на премію «Оскар». Зміст побаченого скрізь шпаринку професор усвідомить через три роки. Його вивели з вагону і всадили до «воронка»: «Я раптом подумав, що мене везуть на страту. Я почав молитися».

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Година папуги. "Фанатики"

Домонь стверджував Кволєку, що мав санкцію Кіршина та Бєрєжкова. Звіт Кіршина і Бєрєжкова свідчить, що вони таких санкцій не давали, а доповідна опергрупи — що Кіршин з Бєрєжковим взагалі всю цю ситуацію проґавили. Чи означало це, що Домоня опергрупа спробувала використати для агентурної розробки… самих начальника табору і комісара? Але чому у справі КПК нема жодного протоколу допитів її голови. Що за таємничий фортель утнув майор Людвік Домонь?
Про проект

"Катинська справа" - спеціальний проект, який був створений спільними зусиллями "Історичної правди" та Польського інститута у Києві. Проект присвячений українським сторінкам одного з найбільш відомих у світі злочинів сталінського режиму: історії розслідування цієї справи, долям жертв та місцям вшанування їх пам'яті.

Про інтернет-сторінку "Катинська справа"

У квітні 1943 світ вперше почув про Катинський розстріл. У могилах біля села Катинь, що розташоване неподалік Смоленська, німецька комісія під керівництвом доктора Ґергарда Бутца дослідила останки 4 143 польських військовополонених офіцерів. У світі ця інформація спричинила ефект подібний до потужного вибуху. Проте розслідування Катинської справи тривало іще більше 50 років.

Після того, як Німеччина і СРСР у вересні 1939 року окупували територію Другої Речі Посполитої, до радянського полону потрапило багато солдатів, офіцерів і підофіцерів. Солдати і підофіцери згодом були відпущені додому. Офіцерів НКВД сконцентрувало у трьох таборах - Старобільському, Козельському та Осташковському.

Загальна кількість офіцерів у цих таборах навесні 1940 року складала близько 15 000 осіб. Іще декілька тисяч офіцерів і чиновників були ув'язнені у тюрмах Західної України та Білорусі. З них близька 10 000 осіб без суду і слідства були приговорені Сталіним до розстрілу.

Вирок був виконаний стосовно 14 552 колишніх бранців трьох таборів та 7305 осіб ув'язнених. Разом згідно рішення ЦК Політбюро ВКП(б) було розстріляно 21 857 польських  військовополонених.

На території України, у Старобільську був розташований один з таборів, де з жовтня 1939 до квітня-травня 1940 року перебувало близька 4 000 польських бранців. З них було розстріляно у підвалах Харківського управління НКВД 3 820 осіб.

Харків, Київ і Херсон були також місцями розстрілів колишніх ув'язнених з тюрем Західної України. 

У Харкові вони були поховані разом із розстріляними бранцями Старобільську у приміському Лісопарку, неподалік селища П'ятихатки, що приблизно у 12 км на Північ від центру міста. Тут знаходився таємний цвинтар НКВД, де від 1938 року чекісти ховали свої жертви.  

Розстріляних у Києві ховали у Биківні, приблизно у 15 км на Схід від центру столиці. Тут також від 1937 року існував "спецоб'єкт" НКВД, де також було поховано багато тисяч київських жертв Великого терору.

Херсон був іще одним місцем розстрілів польських бранців. Точне місце їх поховання досі залишається невідомим.

Багато років ці факти були приховані від громадськості. "Історична правда" спільно з Польським інститутом у Києві прийняли рішення про створення спецпроекту, який розповідатиме про таємні цвинтарі НКВД у Харкові та Биківні, історію розслідування "Катинської справи" та долі людей: як тих, що загинули, так і тих, хто у дивовижний спосіб уцілів під час цієї спецоперації НКВД СРСР.

Зауваження і пропозиції редакція "Історичної правди"  запрошує надсилати на електронну адресу istpravda@gmail.com  

Відповідальним редактором проекту є  Олександр Зінченко.

 

Детальніше про проектЗгорнути