Consolatio historiae

Історія – це те, що робить нашу країну і наш народ незнищенним. Що б не задумував та планував ворог. Бо поки існуватиме на планеті хоч один українець – доробок тих, хто цікавиться нашою історією, буде тим гірчичним зерном, з якого проростатиме цілий український світ.

 
Ніколаос Гізіс "Алегорія історії"
wikipedia.org

У час, коли хитається світ, людина хапається за те, що в неї є насправді.

За кохану, за коханого, за дітей і батьків, за почуття і прив'язаності, згадує звички і навички, про існування яких може й не здогадувалася, фах, колись здобутий і так само давно забутий…

Бо саме в цей час стає зрозумілим, що цілі десятиріччя твого життя можуть бути перекреслені в одну мить, досвід обнулений, а ті, хто ще вчора розсипався в компліментах і запевняв у твоїй незамінності, удають, що тебе ніби й не існує.

І ти вдячний кожному, хто залишився поруч попри все. І тим, хто був "лише знайомим", але несподівано повертає тобі відчуття потрібності. І захопленню, що надає твоєму існуванню сенс.

Я радий, що в мене таке захоплення є. Я й справді втішаюся історією. Втішаюся, коли читаю інших, і коли пишу сам. Радію, коли бачу нову книжку, новий фільм, новий ролик у ютюбі.

Навіть цифрам переглядів під роликом. Так, усього цього все же дуже мало, навіть якщо казати про мої власні потреби і запити. Але маю сказати, що за останні роки зроблено багато, неймовірно багато, якщо порівнювати з попередніми десятиріччями.

Шкода лише, що це майже не цікавить тих, хто приймає рішення. І в державі, і в медія. Шкода, бо насправді історія – це те, що робить нашу країну і наш народ незнищенним. Що б не задумував та планував ворог.

Бо поки існуватиме на планеті хоч один українець – доробок тих, хто цікавиться нашою історією, буде тим гірчичним зерном, з якого проростатиме цілий український світ. 

Теми

Юрій Рудницький: Перепросин більше не буде

Тепер, коли буря в склянці води між офіційними Києвом і Варшавою більш-менш вляглася; коли польські і українські діячі (принаймні хто хотів) повернули на знак солідарності з лідерами своїх країн ритуальні "брязкальця" туди, звідки вони їх, з приводу чи без нього, в різний час отримали; коли, нарешті, завершився самміт НАТО в Анкарі - можна спокійно обміркувати те, що сталося і як із цим жити далі...

Олексій Мустафін: Радіоперехват. Кому і навіщо знадобилася легенда про "безхмарне небо над Іспанією"

Історію громадянської війни 1936-1938 років в Іспанії зазвичай починають із виступу військових проти цивільного уряду "Народного фронту", чия політика викликала невдоволення консервативно налаштованих верств іспанського суспільства та церкви. Для уряду це, звісно, був заколот. Але його учасники воліли іменувати події "національним повстанням" - звідси й визначення сторін війни як націоналістів та республіканців.

Ігор Набитович: "Виконавець слова. Яків Оренштайн". Огляд книжки Івана Монолатія

Книжка "Виконавець слова. Яків Оренштайн. Український видавець на перехрестях культур, ідеологій та політики" історика Івана Монолатія увійшла в довгий список номінантів на премію "Зустріч" 2026 року в категорії літератури нонфікшн, опублікованих у 2024–2025 роках.

Олексій Мустафін: Переклад з минулого. Codex Cumanicus - ключ до вітчизняної історії

11 липня 1303 року – особливий день в календарі кримської, та й української історії загалом. Адже саме ця – не по-середньовічному точна - дата зазначена на першій сторінці так званого Codex Cumanicus - або ж "Кипчацького кодексу" - унікальної збірки рукописних текстів з колекції венеційської бібліотеки Святого Марка.