Consolatio historiae
Історія – це те, що робить нашу країну і наш народ незнищенним. Що б не задумував та планував ворог. Бо поки існуватиме на планеті хоч один українець – доробок тих, хто цікавиться нашою історією, буде тим гірчичним зерном, з якого проростатиме цілий український світ.
У час, коли хитається світ, людина хапається за те, що в неї є насправді.
За кохану, за коханого, за дітей і батьків, за почуття і прив'язаності, згадує звички і навички, про існування яких може й не здогадувалася, фах, колись здобутий і так само давно забутий…
Бо саме в цей час стає зрозумілим, що цілі десятиріччя твого життя можуть бути перекреслені в одну мить, досвід обнулений, а ті, хто ще вчора розсипався в компліментах і запевняв у твоїй незамінності, удають, що тебе ніби й не існує.
І ти вдячний кожному, хто залишився поруч попри все. І тим, хто був "лише знайомим", але несподівано повертає тобі відчуття потрібності. І захопленню, що надає твоєму існуванню сенс.
Я радий, що в мене таке захоплення є. Я й справді втішаюся історією. Втішаюся, коли читаю інших, і коли пишу сам. Радію, коли бачу нову книжку, новий фільм, новий ролик у ютюбі.
Навіть цифрам переглядів під роликом. Так, усього цього все же дуже мало, навіть якщо казати про мої власні потреби і запити. Але маю сказати, що за останні роки зроблено багато, неймовірно багато, якщо порівнювати з попередніми десятиріччями.
Шкода лише, що це майже не цікавить тих, хто приймає рішення. І в державі, і в медія. Шкода, бо насправді історія – це те, що робить нашу країну і наш народ незнищенним. Що б не задумував та планував ворог.
Бо поки існуватиме на планеті хоч один українець – доробок тих, хто цікавиться нашою історією, буде тим гірчичним зерном, з якого проростатиме цілий український світ.
