Пам’ятник засновнику Української гельсінської групи Олексі Тихому залишається на лінії зіткнення

Пам’ятник дисиденту Олексі Тихому не евакуювали з Донеччини, він залишається на лінії фронту під загрозою знищення.

Про це інформують Новини Донбасу.

Стела встановлена у 2015 році на території гімназії №14 у селищі Олексієво-Дружківка на Донеччині. Саме у цій школі (нині — гімназія) вчився, а у 1952-1958 роках працював вчителем, дисидент та правозахисник, засновник Української Гельсінської групи Олекса Тихий. Він ходив до цієї школи 7 км з рідного хутору Їжівка, який спорожнів ще задовго до повномасштабного вторгнення і тепер фактично знаходиться поруч із лінією фронту.

Пам'ятник знаходиться на балансі у гімназії. У навчальному закладі пояснили, що його не можуть евакуювати, оскільки не мають для цього відповідних технічних засобів. За допомогою звернулися до військових, однак через постійні обстріли це наразі не можливо.

Пам'ятник дисиденту Олексі Тихому уже зазнавав пошкоджень під час окупації селища у 2014 році. 

Олекса Тихий (1927–1984) – один із активних учасників дисидентського руху в Україні, він виступав на захист української мови й культури на Донеччині, критикував політику влади з русифікації краю. Провів в ув'язненні та засланні понад 15 років. Помер 6 травня 1984 року в тюремній лікарні Пермі.

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.