Спецпроект

АНОНС: У Києві дискутуватимуть про образ жінки в радянській пропаганді під час Голодомору

У рамках програми "Seminarium" відбудеться чергове засідання на тему "Жінки в колгоспах – велика сила": пропаганда і реальний жіночий досвід у часи Голодомору".

Радянська пропаганда традиційно концептувала жіночий історичний досвід 1930-х рр. у образах міцних і радісних селянок-трудівниць.

На тлі ушанування трагедії Голодомору 1932 – 1933 рр. у комеморативних практиках сучасної України, публіцистичних і навіть наукових публікаціях ствердився образ Жінки як уособлення трагедії цілої української нації. Поволі в суспільній свідомості практично сформувалася йзакріпилася стійка асоціація поміж двома поняттями – жінка і жертва.

І хоча українські жінки в часи сталінської "революції згори" та Голодомору зазнавали неймовірних труднощів і невимовних страждань, чи варто представляти жіночий історичний досвід цієї доби виключно в образах страждань і втрат?

Чи може варто також пам’ятати і знати про різні прояви дієздатності жінок у драматичних обставинах боротьби за Гідність і Життя?

 

Питання до обговорення:

-       Чи можнаговорити про гендерний вимір Великого Голоду?

-       Що ми знажмо про жіночі методи протидії насильницькій експропріації майна та жіночі стратегії виживання в умовах Голодомору?

-       Як конструювався в 1930-ті рр. офіційний образ "жінки-суспільниці, жінки-трудівниці"?

Про це та інше важливе – від відомих істориків, дослідниць гендерної історії України Оксани Кісь і Ольги Лабур на черговому засіданні програми Semіnarium, на Грушевського 4, у Києві. Запрошуємо! Буде цікаво

Четвер, 23 березня, 15.00

Місце: конференц-зала Інституту історії України НАН України, ауд. 615, 6-й поверх (Київ, вул. Грушевського, 4).

Організатори:  Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору, Інститут історії України НАН України. 

Вхід вільний.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.