В'ячеслав Чорновіл постійно завершував свої виступи і вимагав і від усіх нас її вживати у виступах перед виборцями, у листівках. І звучала ця теза так: "Не важливо, чи ви проголосуєте за мене, важливо, щоб ви проголосували за Незалежність України". Тут, звичайно, спрацьовувала колосальна державницька свідомість Чорновола, що надавала перевагу прагненню бачити нарешті український народ після століть неволі, бездержавності вільним державним народом, над його нібито особистим бажанням стати Президентом України.

Якби не пiдпис пiд фотографiєю, навряд чи хто впiзнає в цьому пихатому молодиковi Вячеслава, ще - Славка, Чорновола. Але це вiн. Iсторiя появи в мене цiєї свiтлини така. Одного разу, напередоднi першої рiчницi трагiчної загибелi Вячеслава Максимовича, збираючи матерiали для газетної статтi, в розмовi з вiдомим iсториком Сергiєм Бiлоконем згадав прiзвище Чорновола. А вiн вiзьми i скажи - маю одну цiкаву фотографiю, яка нiде не друкувалася. I ось я тримаю її в руках. Справдi - Вячеслав Максимович на нiй не схожий на самого себе. А все тому, що це не просто фото, зроблене для паспорта чи ще з якоюсь, так би мовити, "практичною метою". Це iсторичний документ, який фiксує подiю, що стала легендарною

24 грудня 1937 року у с. Єрки на Черкащині народився потужний державний, громадський, політичний діяч, талановитий журналіст, народний депутат України першого−третього скликань, один із лідерів українського правозахисного руху, багаторічний лідер Народного Руху України, Герой України В’ячеслав Чорновіл.

"Його, вихованого на гаслах дружби народів, інтернаціоналізму вразило, що в столиці України "вовком дивляться, коли ти говориш українською". У молодого комсомольського активіста зневажливе ставлення до української викликало спротив, пробудило почуття національної образи і честі".

Є легенда, як хтось із радянських слідчих спересердя запитав Чорновола: "Ну добре, от уявімо, є ваша незалежна Україна. І ким ви там себе бачите?" - "Як ким? Редактором опозиційної газети".

Вороги цькували його, де тільки можна, розпускали плітки, а "соратники" не давали говорити, кричали і свистіли. Вони намагалися загнати в сердечний штопор... черговим інфарктом. Але коли журналісти допитувались про скандал, Чорновіл цілком спокійно парирував: "Гаряча дискусія!"

Книга становить цінність як для наукової спільноти, так і для суспільства в цілому, оскільки в ній розкрито суттєві, ще не піддані науковому аналізу, моменти нашого недавнього минулого, рельєфно подано діяльність відомого політика та журналіста.