IN MEMORIAM: загинув історик Дмитро Євдокимов

29 березня 2022 року в боях за Україну загинув 23-річний випускник історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дмитро Євдокимов

29 березня 2022 року в боях за Україну загинув 23-річний випускник історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дмитро Євдокимов.

"Дмитро народився і виріс у місті Тростянець, що на Сумщині, яке лише кілька днів тому звільнили від російських окупантів.

У 2018-2019 роках Дмитро навчався у Харківському осередку. Одразу після Академії хлопець вирішив піти на строкову службу, бо не міг чесно собі говорити "Я люблю Україну", не виконавши свого конституційного обов'язку як громадянина.
У перші ж дні війни Діма без сумнівів знову повернувся до захисту нашої Батьківщини. Перед походом до військкомату він сказав: "По-іншому я не можу. Не можу зрадити, те у що вірю і що люблю".
Діма був особливою людиною. Розумний, цікавий, щирий, прагматичний і романтичний водночас. Він міг знайти підхід до кожного. Незалежно від обставин, він завжди щиро усміхався і радів тому, що мав. Таким усміхненим і натхненим ми тебе назавжди запам'ятаємо, наш герою" - повідомили в Українській академії лідерства, де він також навчався.
 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.