На цвинтарі орлят у Львові розкрили фігури левів

Міська влада Львова зняла дерев'яні щити з фігур левів на цвинтарі орлят, що були встановлені польським міністерством культури без узгодження з Україною

Про це у п'ятницю, 20 травня, повідомив мер Львова Андрій Садовий.

"Багато чого в історії було між українцями та поляками. Могили наших предків по обидва боки кордону є свідками конфліктів і взаємних кривд. І хоча це давні справи, часто вони ставали на перепоні взаєморозумінню. А наш спільний ворог ще й вдало підливав олії до вогню.

Ця війна показала хто друг, а хто ворог. Нехай ці леви на Польських військових похованнях у Львові, які свого часу були об'єктом суперечки та стояли закритими, стануть кроком до остаточного взаємного прощення за минулі кривди", – написав Садовий.

"Цвинтар орлят" - польський військовий меморіал на Личаківському кладовищі у Львові, збудований протягом 1926-1939 рр. Тут поховані учасники боїв проти ЗУНР (1918–1919) та проти більшовиків (1920).

Дві скульптури левів на меморіальному комплексі "Цвинтар орлят" стерегли вхід на цвинтар з південного боку. Один із них мав на щиті напис "Завжди вірний", інший – "Тобі, Польщо". На одному із щитів був зображений герб Польщі, на іншому – герб Львова. Зараз на обидвох щитах зображений герб Львова.

Скульптури з цвинтаря прибрала радянська влада у 70-х роках минулого століття. У 2015 році їх повернули на місце, але це відразу спровокувало політичний скандал, оскільки левів перевезли за ініціативи польського міністерства культури без погодження з українською владою. В результаті скульптури вирішили не демонтувати, а просто закрили дерев'яними щитами.

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.