Про проект

"Українсько-єврейська зустріч" (UJE — "Ukrainian Jewish Encounter") є організованою на приватних засадах багатонаціональною ініціативою, що розпочала своє існування 2008 р. як спільний проект, в якому беруть участь українці єврейського та християнського походжень і представники інших націй — в Україні, в Ізраїлі та у діаспорах.

Діяльність UJE об’єднує вчених, громадських лідерів, митців, уряди та ширшу громадськість у намаганні сприяти зміцненню і поглибленню стосунків між двома народами.

Століттями територія сучасної України була місцем перетину різноманітних і квітучих культур, а також місцем проживання однієї з найстаріших та найбільш численних єврейських громад у Східній Європі. Ця громада, що переважно складалася з євреїв-ашкеназі, мешкала поруч із місцевим християнським українським населенням протягом довгих періодів нормального співіснування та багатогранного взаємозапліднення культур. Але часом стосунки ставали напруженими через насильство й антипатію, згенеровані у складному середовищі домінуючих імперій та держав.

Обидва народи також мають досвід міграцій та діаспорної динаміки, часто в одних і тих самих країнах переселення. Після спільної довгої історії безправ’я, бездержавності та великих страждань під владою гнобливих тоталітарних режимів у 20-му столітті обидва народи сьогодні творять свої сучасні ідентичності всередині та у відношенні до незалежних держав — Ізраїля та України.

"Українсько-єврейська зустріч" - це ініціатива, заснована на переконанні, що ці два народи можуть багато виграти від кращого розуміння як свого спільного історичного досвіду, так і досвіду кожного з них окремо — в усій його складності.

Більше матеріалів та інформації є на сайті ініціативи "Українсько-єврейська зустріч".

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.