"Умираючи в Києві, нещасний мій батько не вірив у перемогу. Він вважав, дивлячись на колосальну німецьку силу, що Україна загинула навіки. Він думав, що ми житимем усе своє життя по чужих країнах. І проклинав Сталіна".

Місто вирішило зберегти присягу гетьманові і "до последнего человека держатца". Одночасний штурм у ранковій темряві і удар у спину не дав оборонцям шансу вистояти: "руїни та згарища п’яти батуринських церков виразно свідчать".