Ми маємо пам’ятати правду та стріляти на звук кожен раз, коли хтось сміється: «Зачем вы вспоминаете? Зачем носитесь со своим Голодомором? Смешные!». «Давайте забудем!» - кажуть злочинці та їхні нащадки. Це заклик забути про один із найбільших злочинів в історії Людства. Якщо ми забудемо, то знову підпустимо їх близько, і він повториться.

Я пишу цю оду Ненаситцю у листопаді 2022 року не просто так. Протягом останніх двох-трьох місяців я живу з усвідомленням того, що моя дитяча мрія побачити пороги може здійснитися. Це захоплює мене, проте, звісно, куди більше лякає. Адже це буде означати підрив російськими загарбниками ДніпроГЕС. Лише тоді пороги знову виринуть з-під води. Це вже бувало двічі в історії гідроелектростанції: в 1941 році при відступі її зруйнували радянські війська, а в 1943 – німецькі. Кожен раз це призводило до страшних руйнувань та величезної кількості жертв, а потім – до довгого та неймовірно дорогого відновлення