За останні 4-5 років на українському книжковому ринку з`явився з десяток книг про найвидатнішого, на думку самих мешканців Туманного Альбіону, британця всіх часів – Вінстона Черчилля. Від видання для дітей до монументальної біографії авторства Мартіна Гілберта. Навіть кількість україномовних видань (що вже казати про англомовний світ) про прем`єр-міністра, котрий привів свою країну до перемоги в Другій світовій війні, спонукає декого ставити питання – а що ще можна написати про Черчилля? Ерік Ларсон своїм прикладом показує, що і можна, і потрібно

Писати просто про складне - для цього потрібен талант не лише науковця, а й літератора. Дуже часто історики є чудовими фахівцями, проте їх тексти можуть осилити лише такі ж спеціалісти. Буває навпаки, коли пишуть легко й цікаво - але науково слабкі праці, а то й псевдонаукову маячню. А найбільш рідко трапляється ідеальне поєднання - якісний текст, написаний легко і читабельно навіть для ширших кіл людей. Історичних книжок останнього типу в нас відверто бракує. Як з історії України, так і на загальнішу тему. Видання книги Джона Герста - крок на шляху до зменшення цього дефіциту

Олег Дорман розповідав: “Я був учнем Семена Льововича Лунгіна. Одного разу ми сиділи на кухні в нього вдома та писали сценарій. У цей час зайшла його дружина – Ліліана Лунгіна, яка працювала над черговим перекладом у кімнаті. “– Хлопці, – засмучено сказала вона, – у мене там герой іде аеропортом та тримає у руці гамбургер. Я не знаю, що це таке. – Схоже на макінтош, – сказав Лунгін, – плащ, мабуть, якийсь. – Добре, – зраділа Ліліана, – напишу, що він перекинув його через руку”. Через декілька хвилин вона знову повернулась та вбитим голосом повідомила: “Він його з`їв”