"Коли ми запитали нинішню директорку заповідника, куди діти 80 тисяч експонатів з нашого музейного фонду, — у відповідь почули: везіть в Академію наук. Але ж у них немає приміщень, до Патона в кабінет хіба занести".

"Український вісник" був колосальним явищем. Він весь час був на слуху. І текст, який з'являвся в цьому журналі, навіть якщо це був абсолютно культурологічний матеріал, виходив на рівень "формування політики".

"Я вирішив, що Україна повинна стати самостійною державою, але має будувати комунізм... На мене донесла колега по роботі... Ми вважаємо себе елітою і вчимо людей, хоч насамперед мали б починати від себе...".

Ніхто з наших ієрархів жодного разу не підійшов до Десятинної... Московський патріархат у принципі не може бути вищим за Київський... Ми нарешті знайшли велику фреску... І блок кладки, який упав на тайник.

"В результаті великого терору загинули 682-691 тисячі людей, ми знаємо це число; воно, можливо, неточне, але близьке до істини. І це новий факт".

Один із найвидатніших діячів антикомуністичного спротиву на своїй батьківщині. Колишній партизан, який воював з радянською владою, колишній політзек з майже 40-річним "стажем" і... колишній глава Служби безпеки вже незалежної Литви.

Щоб копіювати методи Ґанді, треба було мати за суперника Британську імперію, а не безпринципну імперію КГБ. Це у свій спосіб відзначили навіть кримінальні злочинці, яким я на етапі розповів про діяльність дисидентів: «Ну, то, что вы против советской власти — это правильно. Но бороться с ними словом?.. Да динамитом надо!»