Репресоване мистецтво: презентували онлайн-виставку про митців у документах КҐБ/ŠtB

Центр досліджень визвольного руху спільно з партнерами презентує онлайн-виставку про 30-х митців з України, Чехії та Грузії, які перебували у полі зору комуністичних спецслужб

Онлайн-виставка "‎Репресоване мистецтво‎"‎‎ — це 30 історій про художників і художниць, письменників і письменниць, режисерів і акторок, музик та музиканток з України, Грузії та Чехії, до яких була прикута увага комуністичної влади.

 

Щодня на сайті виставки відкриватимуться три нових історії. Проєкт починається історіями українського художника Михайла Бойчука, чеської співачки Марти Кубішової та латвійсько-грузинського митця Романа Сути

Кожну з них можна також прочитати англійською мовою, а історії про чеських та грузинських митців — додатково національними мовами. 

В онлайн-виставці "Репресоване мистецтво" Україна буде представлена історіями Валер'яна Підмогильного, Остапа Вишні, Олександра Довженка, Михайла Бойчука, Леся Курбаса, Опанаса Заливахи, Стефанії Шабатури, Миколи Глущенка, Василя Стуса.

Серед чехів, історії яких входять до в проєкту, — перший президент Чехії Вацлав Гавел, письменник Мілан Кундера та інші. Також до виставки увійшли історії литовсько-грузинського художника Романа Сути та першого президента Грузії Звіада Гамсахурдії. Імена інших героїв вже можна знайти на сайті проєкту.

"Хтось вимушено співпрацював, але водив спецслужби за носа, як-то український письменник-гуморист Остап Вишня. Хтось добровільно пішов на вербування, але виконував не лише роль благородного розвідника — наприклад, український художник Микола Глущенко, — зазначає координаторка виставки Анна Олійник. — Хтось ще юним помилився один раз, але наслідки йому згодують досі, як це сталося з чеським письменником Міланом Кундерою. Хтось зламався, але отримав другий шанс, — як-то перший президент Грузії і письменник Звіад Гамсахурдіа". 

Онлайн-виставка публікується в рамках проєкту "Репресоване мистецтво. Національна культура очима КҐБ/ŠtB: Україна, Чехія, Грузія", який реалізує Центр досліджень визвольного руху  спільно з чеською організацією Gulag.cz та грузинською організацією SovLab: Soviet Past Research Laboratory за підтримки Європейського Союзу за програмою Дім Європи

Раніше Центр досліджень визвольного руху опублікував збірку із тисячі документів, що лягли в основу виставки. До кожного героя підготовлена тематична колекція документів з архівів колишніх комуністичних спецслужб. Їх можна переглянути та безкоштовно завантажити на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху

Описи до колекцій також доступні англійською мовою.  У документах можна побачити, про що чекісти писали у своїх доповідних, які донесення хотіли отримати і як замовляли критичні рецензії на тих, кого хотіли посадити

Архівні партнери проєкту: Галузевий державний архів Служби безпеки України, Архів органів державної безпеки (Чехія) (Archiv bezpečnostních složek), Центральний державний архів громадських об'єднань України, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України, Державний музей літератури Грузії імені Георгія Леонідзе та ін.

Інформаційний партнер: Історична правда

Довідка: Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 28 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.






Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.