На Львівщині археологи знайшли пам'ятки празької культури

На території Сокільницької сільської ради тривають розкопки багатошарової пам’ятки Сокільники-1, що потрапляє у межі будівництва нового кварталу

Про це повідомляє Науково-дослідний центр "Рятівна археологічна служба".

 

Вперше виявили та дослідили пам'ятку ще у 1975 році. У 1970-х роках археологам вдалось виділити на ній три різночасові поселення: ранньозалізного часу (1 тис до н.е.), зубрицької культури (3 – 4 ст. н.е.) та райковецької культури (8-9 ст. н.е.). 1991 року пам'ятку офіційно внесли у реєстр.

"Пам'ятка є багатошаровою, а це означає, що на цій території люди селились впродовж століть. Найцікавішими для нас є об'єкти та артефакти 5-7 ст., які  ми пов'язуємо з празькою культурою, і які дають нам нові свідчення про існування та розвиток слов'янських поселень в околицях Львова", - розповіла наукова співробітниця Рятівної археологічної служби Зоя Ільчишин. 

У 2022 році науковці Рятівної археологічної служби розпочали розкопки, аби більше дізнатись про пам'ятку, частина якої буде забудована. 

Археологи дослідили близько двох тисяч м² та виявили понад 40 об'єктів, зокрема давні житла слов'янського часу, господарські споруди та наземні конструкції, від яких залишились сліди стовпових ям. 

Серед вивчених об'єктів – три напівземлянкові житла, які були типовими для представників празької культури. Зазвичай вони мали площу 6-20 м²; двосхилий дах, обшитий соломою і очеретом; та печі, складені з каміння. В одному з таких будинків у Сокільниках було знайдено косу-горбушу того часу.

"Празька культура - найбільш рання з культур, які чітко пов'язують зі слов'янами. Поселень представників цієї культури в околицях Львова є доволі мало. Для археологів особливо цікавим є зв'язок празької з більш ранніми культурами пізньоримського часу.

Вважається, що слов'яни становили частину черняхівської культури.  А зараз на пам'ятці Сокільники-1 вперше трапляються одночасно матеріали зубрицької культури (пізньоримського часу), празької та райковецької. Тобто маємо майже безперервне проживання від 3 до 9 ст. Це дуже важливо для розуміння етногенезу слов'ян", - розповів науковий співробітник Рятівної археологічної служби Олександр Сілаєв. 

Дослідження проводяться на замовлення ТзОВ "Сан Марко Сіті".

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.