У Мелітополі пам’ятник Леніну облили червоною фарбою

17 грудня у тимчасово окупованому Мелітополі пам’ятник Леніну облили червоною фарбою

17 грудня у тимчасово окупованому росіянами Мелітополі пам'ятник Леніну облили червоною фарбою.

Про це повідомив міський голова Мелітополя Іван Федоров у Telegram. 

"Окупанти що є сил намагаються занурити місто у радянські часи: повертають вулицям колишні назви та розставляють пам'ятники тоталітарного режиму. Але навіть після 10-ти місяців окупації жителі Мелітополя показують рашистам: їхній "рускій мір" ніколи не приживеться на українській землі. Незламні мелітопольці обливають пам'ятники російських ідолів фарбою прямо перед очима окупантів", - написав Іван Федоров. 

Пам'ятник Ленін знаходиться в кроковій доступності від відділку "поліції", де окупанти влаштували одну з катівень цивільних полонених.

Перед тим "побілів" пам'ятник сталінському кату Судоплатову, розташований в центрі міста біля обласного управління "поліції" та бюст КДБісту Бояринову, встановлений у центральному парку.

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.