На італійському курорті поліція викрила клуб, де відпочивали прихильники Муссоліні. ФОТО

9 липня італійський антитерористичний поліцейський підрозділ здійснив облаву на пляжний клуб "Пунта Канна", оформлений у фашистському стилі.

Правоохоронці закцікавился місцем на адріатичному курорті Кіоджа неподалік Венеції після публікації в місцевій газеті La Repubblica, повідомляє The Telegraph.

На території пляжного комплексу, розрахованому на 650 осіб, кабінки для перевдягання прикрашені портретами фашитського диктатора Італії Беніто Муссоліні, написи прославляють газові камери, а відпочивальники вітаються піднесенням випрямленої руки догори.

При вході в клубний комплекс можна побачити плакат із написом: "Антидемократична режимна зона. Не морочте нам голову". Далі вздовж доріжки до піску можна побачити інший напис: "Правила: порядок, чистота, дисципліна, суворість… захист власності – стрільба впритул, якщо не подобається – мені начхати" і "сервіс лише для покупців, інакше кийок до зубів!".

Пляжний комплекс оголошує себе антидемократчиною зоною. Фото: LA REPUBBLICA

Напис на таблиці, яка позначає туалети, написано: "Це туалети для нього, для неї, для лесбіянок і геїв".

"Тут діють мої правила", – каже власник клубу 64-річний Джіанні Скарпа, стоячи навпроти білих дверей до кабінки, прикрашених словами "Газова камера, вхід заборонено".

Що 30 хвилин Скарпа транслює через клубні гучномовці "комюніке", в яких прославляє Муссоліні та критикує демократію, яка "його розчаровує", а також закликає на битву з "людською сволотою у світі, яка становить 50% тих, хто сюди не може зайти".

Скандал, який виник навколо клубу, досяг італійського парламенту. Тож у понеділок власникові наказали прибрати всі згадки про фашизм.

 На плакаті - фотографії Муссоліні та рекомендації, як давати фашистський салют. Фото: LA REPUBBLICA

"Я шокований такою толерантністю до того, що відбулалося на березі відомого й популярного курорту. Хотілось би знати, з ким укладав договір цей джентльмен", – сказав Дієго Колловіні, представник національної організації партизанів, які боролися з фашистськими військами в часи Другої світової війни. 

Префект Венеції наказав власникові Скарпі здійснити "негайний демонтаж усіх згадок про фашизм у написах, вказівниках чи інших письмових формах". Власнику також наказали "утриматися від поширення інформації з критикою демократії".

Його можуть звинуватити в виправданні фашизму та поширенні ненависті та расової дискримінації.

"Це скандал, який ми попросимо обговорити у парламенті", – каже Емануеле Фіано, депутат лівоцентристської Демократичної партії.

Його колега по партії депутат Антоніо Місіані сказав, що він порушить цю справу на засіданні уряду. "Це геть неприйнятно та ганебно. Пляжний клуб слід закрити", – переконаний він.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.