На Караваєвих Дачах у Києві знесли найстаріший будинок під забудову. ФОТО

Забудовник зніс один з найстаріших будинків мікрорайону Караваєві дачі – дачу троюрідного брата російського адмірала Колчака по вулиці Польовій, 65.

 Про це повідомив мешканець Антон Осьмак у "Фейсбуці", передає "Українська правда. Київ".

"Його більше немає з нами! Це, мабуть, остання його прижиттєва фотка. Знята вона була 2 тижні тому. 15 липня. Я навіть зрадів – прибрали страшний вініл з фасаду. Нині – лише руїни",  написав Осьмак.

 Фото: ФБ Антон Осьмак

Він додав, що це був один з найстаріших будинків мікрорайону, зі своєю цікавою і досить складною історією.

"Це була остання будівля Караваєвих Дач 19 століття. Це був будинок Колчака (правда, не самого адмірала Колчака, а його брата). А тепер його немає. Історія міста знищується!",  написав Осьмак.

 Фото: ФБ Антон Осьмак

Згідно з інформаційним плакатом на паркані, на місці стародавнього будинку зводять житловий комплекс "Комфорт сіті". 

Примітно, що на сайті забудовника, вказується, що будинок на вулиці Польовій, 65 – був останнім з даних будинків 19 століття.

Скриншот з google/maps

"З дачних будинків зберігся лише маєток дворянина Колчака Михайла Дмитровича – троюрідного брата адмірала Колчака О.В. Маєток у с. Шулявщина Михайло Дмитрович Колчак відписав своїй дружині Ользі Володимирівні. Оскільки дочка Караваєва Ольга розпродавала землі батька в основному робітникам, сім’я Колчаків вирішили продати за символічну ціну свій маєток керуючому, за віддану службу їх родині. Будинку більше 100 років", – пише на своєму сайті забудовник.

На сайті також виклали документи про продаж маєтку у 1907 році, де вказане ім’я дворянки Ольги Колчак.  

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.