Музей визвольної боротьби в Івано-Франківську одержав елементи форми УГА. ФОТО

Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби імені Степана Бандери презентував нові унікальні експонати – військові атрибути вояка Української Галицької армії. Зубчатку, пружки та нашивку придбали для Музею на аукціоні.

Про це під час презентації поінфомував директор музею Ярослав Коретчук, повідомляє кореспондент Укрінформу.

"Сьогодні в нашому музеї, в рамках проекту "Збережемо історичну пам'ять", представляємо унікальні речі, які пов’язані з історією визвольної боротьби періоду ЗУНР, а саме військові атрибути, які визначали ранг військовиків Української Галицької Армії . Їх придбали на одному з Інтернет-аукціонів. В першу чергу, це - зубчатівка, яка нашивалась на комір, пружки, які нашивались на рукави, і шеврон військового підрозділу з номером 661. …У такий спосіб ми привідкриваємо світло саме військової історії нашого краю, що дає нам можливість зрозуміти перебіг подій 1918-1919 років", – зазначив Коретчук.

Він зауважив, що найбільш імовірно, ці речі належали уродженцю Коломийського району. В УГА, стверджує директор музею, дві пружки нашивались на рукав у випадку, коли військовий був чотарем (або ж чотовим). Тобто, командував підрозділом чисельністю 40-50 вояків.

"Якщо порівняти із сьогоднішніми званнями, то це є старший лейтенант у Збройних силах України. Тобто, людина, яка могла командувати сотнею, або військовою ротою", – зазначив Ярослав Коретчук, додавши, що для науковців нині важливо встановити ім’я та прізвище вояка УГА, якому ці речі належали.

 

Меценати, які придбали військові атрибути УГА для Музею на аукціоні, побажали залишитись неназваними. Також від них є прохання не вказувати ціну, за якою були придбані військові лоти. Відомо лише те, що лоти були виставлені продавцем з Коломийщини.

Втім, вже сьогодні музейники стверджують, що такі речі на аукціонах траплають нечасто. У період радянської влади родини військових УГА намагались не зберігати подібні реліквії, бо це загрожувало для них репресіями. Тому таких військових атрибутів, зауважив Коретчук, досі не можна було побачити в жодному музеї України.

"Сьогодні нам відомо про 4-5 екземплярів таких атрибутів, які зберігаються у приватних колекціях. Ці речі часто скуповують за кордоном попри те, що для їх вивозу необхідно отримати дозвіл", – розповів директор музею.

Проект "Збережемо історичну пам'ять" діє в музеї більше року. Мета – залучити небайдужих українців до поповнення музейних фондів. Завдяки проекту, Івано-Франківському обласному Музею визвольної боротьби імені Степана Бандери вдалося поповнити свою експозицію щонайменше на 15 унікальних експонатів.

 

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну

«Західні Креси»: українська спадщина східних земель III Речі Посполитої

На значній частині східних земель III Речі Посполитої протягом століть розвивалися українська культура і мова. Нині польське суспільство часто не бачить або недооцінює українського виміру культурної спадщини цих земель.

Знайти місце для шляхти в українській історії. Візія оптимістична

Події середини XVII cт., що кардинально змінять українську історію, ми оцінюємо через кілька століть потому. Знаємо, як струсонуть вони Річ Посполиту та світ навколо неї; знаємо, до яких наслідків призведуть. Їх учасники, проте, таких знань не мали, вони діяли так, як диктувала їм тогочасна система цінностей. Цінності ж залежали від того, до якого стану людина належала, в якій частині держави жила, в якій родині народилася й чим у житті займалася. Додаймо, що історія – це не хімічний дослід, де всі елементи зважено й пораховано. Тож ми можемо хіба що здогадуватися, якого елементу виявилося забагато, а якого – забракло, щоб на позір стабільний світ злетів у повітря

Валентина Романюк: «Ми маємо пишатися Анною Валентинович»

10 квітня 2010 року під Смоленськом сталася авіакатастрофа польського президентського літака, внаслідок якої загинули всі 96 пасажирів і члени екіпажу, зокрема, президентська пара – Лех і Марія Качинські. Серед загиблих була й легенда «Солідарності» – Анна Валентинович. Незабаром після її смерті стало відомо про її українське походження