Ексгумаційні роботи у Биківні, на жаль, не принесли (бо і не могли принести) точних даних щодо кількості похованих тут жертв з Українського катинського списку – не дозволяв це зробити досить скупий матеріал для ідентифікації польських громадян. Попри це результати досліджень у Биківні можна вважати величезним успіхом.

"У травні 1940-го року у внутрішню тюрму НКВД почали прибувати великі групи польських військовослужбовців. У тюрмі вони знаходилися небагато часу: день-два, а інколи і декілька годин, після чого їх відправляли у підвал НКВД і розстрілювали".

"Вони є заклятими ворогами радянської влади... Військовополонені офіцери і поліцейські, перебуваючи у таборах, намагаються продовжувати контрреволюційну роботу, провадять антирадянську агітацію. Кожний з них тільки і чекає на звільнення, щоб мати можливість долучитися до боротьби проти радянської влади". Як НКВД вирішувало, кого треба розстріляти в українській Катині