"Потрапляєш у щойно оновлений і розширений Національний музей Китаю - і у відділі сучасної історії бачиш новесеньку, добре обладнану експозицію. Але ця композиція представляє одностороннє бачення історії, а саме – марксистську точку зору..."

Власне, Національний музей не має нічого, що відгонило б "національним наративом". Або радше, він презентує національну історію і культуру поряд із чужими, і тим ставить національне на один щабель зі світовим. А національне він пояснює, а не уславлює.

"На відміну від телевізора, музей може не тільки дати знання, але й змінити людину. Тому ми разом із соціологами вивчаємо безліч речей: скільки часу відвідувачі проводять біля експонату, як ходять у залі, як спілкуються один з одним, і ще безліч речей, про які я хочу розповісти..."