Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.

Останнім часом на адресу керівних управлінців УКУ посипались здивовані відгуки: «Як ви можете досі тримати в себе того Грицака? Хіба ж ви не розумієте, що він ганьбить УКУ?». Звичайно, можна було б обмежитися приватними відповідями і зайвий раз не травмувати душу нашого шанованого професора. Проте мені хочеться чесної розмови з українським суспільством, оскільки феномен остракізму щодо відомих людей став у нас щось надто вже популярним