Історія повторюється....

Знову ця руська путінська наволоч лізе нас "освобождать". Але ми вже не ті, які були 100 років тому! Сьогодні ми - разом!!! Ворог хотів, щоб ми стали Росією. Але вся Європа стала Україною

1919 рік. Березень. Російські більшовицькі війська зайняли Окнянщину. Зайняли, бо у військ Української Народної Республіки не вистачило сил стримати цю навалу. Селяни отримали терор, репресії, реквізиції. Совєцка власть не розбиралась, хто за кого воював- гребли всіх під одну мітлу.

Ще довго потім шепталися "в кума" за чаркою, шо треба було все ж таки підтримати Петлюру..... Між Окнами і Новосамаркою в долині колись був глибокий колодязь. Туди росіяни скидували тіла закатованих наших земляків. Це не бабусині казочки, це мемуари одного окнянського більшовика з фондів обласного архіву.

1920 рік. Лютий. Інші російські війська (ніби "ліберальні") під керівництвом Брєдова займають західні села Окнянщини. Методи прості - спочатку село обстрілювали з гармат, потім туди суне піхота і кавалерія.

Дубове. 14 лютого. Мирне село. 23 людини росіянами було закатовано, розстріляно, заколото багнетами...

1920 рік. Квітень. Знову суне російська влада. Але цього разу вже як "освободітель". Знову гори обіцянок на кшталт кожному селянину гектари землі і щастя на землі. Пожили пару років: значну частину селянства виселено, репресовано, потом взялися за культуру і церкву... колгоспи... голод... 1937 рік...

2014 рік. Лютий. Не доношене дитя совєтів - Росія - уявила себе всемогутньою, гнилими кривавими зубами вгризлася в Донбас. Тисячі жертв, море сліз... Крим... Окупація...

2022 рік. Лютий. Знову ця руська путінська наволоч лізе нас "освобождать". Але ми вже не ті, які були 100 років тому! Сьогодні ми - разом!!! Ворог хотів, щоб ми стали Росією. Але вся Європа стала Україною.






Єфрем Лукацький: Камера, яка співчуває

Ще якихось чотири роки тому, перед початком війни, документальна фотографія в Україні вмирала. Мало кого у світі цікавили новини з України, а місцеві видання закривалися, насамперед звільняли фотографів, доручаючи текстовим журналістам фотографувати на телефон. Але війна змінила все. Тепер знімки знову стали потрібні. Кожен зі смартфоном став свідком. Вибух ракети — кров на асфальті — зображення в соцмережах.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.