Любов до гокею перемогла любов до України

"Найкраще, що коли-небудь траплялося з гокеєм! Забий 900. Я міг би придбати тобі автівку!" - сказав Вейн Ґрецкі московиту Овєчкіну після встановлення нового рекорду за кількістю забитих шайб в НГЛ. Для українців, які щодня втрачають найкращих, бачити і чути таке від людини, яка на камеру визнає себе українцем, збирає кошти на медикаменти, виступає на телебаченні із закликом не допускати московитів до міжнародних змагань - просто ганебно.

 
Олександр Овечкін і Вейн Ґрецкі 

"Найкраще, що коли-небудь траплялося з гокеєм! Забий 900. Я міг би придбати тобі автівку!" - сказав Вейн Ґрецкі московиту Овєчкіну після встановлення нового рекорду за кількістю забитих шайб в НГЛ.

Аналогія зрозуміла. 23 березня 1994 року одразу ж, як Вейн обійшов свого кумира Горді Гова за кількістю забитих шайб і забив у ворота Ванкувера 802 гол у кар'єрі, тодішній власник Лос-Анджелес КінҐз Брюс Макнел подарував Ґрецкому унікальний Rolls-Royce Corniche IV.

Проте для нас усіх, українців, які щодня втрачають найкращих, віддають останнє за можливість продовжувати боротьбу за своє фундаментальне існування, бачити і чути таке від людини, яка на камеру визнає себе українцем, збирає кошти на медикаменти та пропонує у перші дні повномасштабної війни допомогу, а після розмови виступає на телебаченні із закликом не допускати московитів до міжнародних змагань - просто ганебно.

На жаль, любов до гокею перемогла любов до України. Я довго думав, як так трапилось. Справа в тому, що у повсякденному житті Вейна оточували надзвичайно цікаві та приємні люди. Вони формували його як особистість, допомагали кар'єрно зростати та дарували спогади на все життя.

І як відповідальна людина із "Вищої ліги" Вейн намагається віддати московиту крихту традицій поведінки із його ери. Звідси і подарунок від Джанет дружині московита, і заява щодо купівлі авто. Але чи оцінить він це? І чи взагалі доречні такі жести у ситуації, коли на календарі четвертий рік повномасштабної війни, Україна волає про допомогу та стікає кров'ю, а Ліга робить усе, аби не відсторонити рашистів від змагань, а навпаки - вивести на орбіту слави.

Звичайно, що ні. Чи думає про це Вейн - наврядчи. Через це й відбуваються тікі речі. Мушу визнати, у даний час Ґрецкі глибоко не замислюється над своєю спадщиною. Все-таки, народжений за межами України, в Канаді, він ніколи не бував на Батьківщині своїх бабусі та дідуся. Ймовірно, українство, що плекалося у сім'ї його предків, не до кінця було прищеплено йому у дитинстві та не залишило повноцінний вислід у душі та серці.

Як людина, яка безпосередньо спілкувалася із Вейном, проводила чимало часу із батьком – Волтером - я хотів би сказати наступне. Важливість фільму UKE - The Untold Story of Hockey Legends була у тому, аби зафіксувати в історії етнічне походження чималої кількості людей, що підіймали над головою Кубок імені Лорда Стенлі, предки котрих були українцями. Нестеренко, Савчук, Кіндрачук, Буцик, Босі. Серед цієї когорти леҐендарних імен була і родина Ґрецких. І на моє глибоке переконання - це вдалося. Віднайти документи, підсилити їх свідченнями та зробити з цього фундаментальну історію. 

 
Вейн Ґрецкі тримає Кубок Стенлі

Але! Україна недопрацювала у цьому питанні. Після виходу фільму у прокат не було зроблено нічого, аби українство всередині Вейна відгукнулося новими барвами. Так, я спілкувався, пояснював, надсилав світлини і відео. Проте цього було недостатньо. Як гадаєте, скільки людей у колі його спілкування з України, а скільки з московії? Гадаю, відповідь очевидна.

Нам здається, що питання ідентичності – фундаментальне. Не можна сидіти на двох стільцях із різними маркуваннями. Але для них – українців за національністю народжених не в Україні – це зовсім не так. Майк Босі (Михайло Босий) свого часу цурався свого українства через те, що однолітки – українці – гнобили його за тягу до гокею. А старші не бачили його видатне майбутнє із ключкою у руках, окрім як бути фермером. Я буквально на пальцях у січні 2020 року розповів Вейну складну історію походження його сім'ї. Це було доволі непросто зробити, адже московія зробила усе, аби у документах його діда – Терентія Ґрецкого – повсюду було вказано russia. Що іще раз доводить – українська мова і є тим безцінним інструментом, тим фундаментом до самоідентифікації та національної ідентичності українців по усьому світу.

Тому так: нам усім іще потрібно багато зробити, аби такі речі більше не повторювалися. Поки ми говоримо і думаємо українською, самі пишемо нашу історію – не можна опускати руки. Потрібно пояснювати і доносити правду.

Адже ніхто, окрім нас, цього не зробить...

Олексій Мустафін: Шлях до Клондайку. Чому золота лихоманка на Алясці стала "останньою з великих"

Від ажіотажу навколо Аляски найбільше виграли не ті, хто був на авансцені. Ймовірно, так було й раніше. Але вперше з усією очевидністю це стало зрозуміло саме тут. Зрештою тому на Алясці й завершилася історія "великих золотих лихоманок".

: Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності".

Марина Олійник, Олексій Дєдуш: Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?

Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».

Юрій Берестень: Волонтерський рух у Катеринославі під час російсько-турецької війни 1877-1878 років

Російський уряд, прикриваючись риторикою надання гуманітарної допомоги "братським народам" Балкан, намагався використати загострення військово-політичної ситуації в регіоні, де спалахнуло в 1875 році масштабне повстання проти турецького поневолення, для посилення своїх позицій у регіоні, марячи про захоплення Константинополя та реставрацію нової Візантійської імперії. Заздалегідь готуючись до війни з Османською імперією, він починає активно розгортати мережу доброчинних організацій та установ, які повинні були опікуватись гуманітарними проблемами догляду за пораненими та хворими військовими, інвалідами війни, сиротами.