Волонтерський рух у Катеринославі під час російсько-турецької війни 1877-1878 років

Історія становлення та розвитку волонтерського руху малодосліджена. Лише з початком російсько-української війни у 2014-му увага наукової спільноти та українського суспільства поступово фокусується на різноманітних аспектах історичного розвитку волонтерського руху в контексті організації благодійницької допомоги армії, військовим медичним установам, сиротинцям, будинкам інвалідів та ветеранським організаціям.

Благодійницькі традиції організації допомоги військовим та армії, піклування про знедолених та постраждалих від наслідків війни в Україні сягають ще часів Київської Русі та козацтва.

А розгортання волонтерського руху припадає на 50-ті – початок 60-х років ХІХ століття, коли в Європі було створено низку організацій, які опікувались питаннями лікування, догляду та реабілітації поранених та хворих військових.

У 1859 році в Швейцарії було створено Міжнародний Комітет Червоного Хреста, який опікувався гуманітарними проблемами медичного забезпечення поранених та хворих військових, організацією гуманітарної допомоги цивільному населенню, що постраждало від наслідків воєнних дій та природних катаклізмів.

Осіб, які були активно задіяні в цій сфері, спочатку називали доброчинцями та донаторами, а з середини XІX століття за ними надійно закріпилась назва волонтери.

Благодійницька діяльність недержавних гуманітарних організацій стала прикладом й для доброчинців Російської імперії, та України зокрема, де поступово починають інституалізовуватися установи, діяльність яких була зосереджена на наданні медичної та матеріальної допомоги пораненим і хворим військовим, цивільним жертвам війни.

У Катеринославі початок волонтерського руху як особливого виду добровільної благодійницької громадської діяльності припадає на часи Кримської (1853-1856) та російсько-турецької війни 1877-1878 років.

Російський уряд, прикриваючись риторикою надання гуманітарної допомоги "братським народам" Балкан, намагався використати загострення військово-політичної ситуації в регіоні, де спалахнуло в 1875 році масштабне повстання проти турецького поневолення, для посилення своїх позицій у регіоні, марячи про захоплення Константинополя та реставрацію нової Візантійської імперії. Заздалегідь готуючись до війни з Османською імперією, він починає активно розгортати мережу доброчинних організацій та установ, які повинні були опікуватись гуманітарними проблемами догляду за пораненими та хворими військовими, інвалідами війни, сиротами.

На підставі закону від 24 листопада 1876 року про створення загонів сердобольних сестер (так тоді називалися сестри милосердя) для організації польових лазаретів та шпиталів були відряджені перші сестри милосердя з Катеринославської губернії, які мешкали при місцевих монастирях. Питаннями організації гуманітарної допомоги традиційно опікувалась церква, тому громади сестер милосердя виникають саме при місцевих православних монастирях. Церковні канони розглядали такий вид діяльності як одну з традиційних форм чернечого послуху, прояву самаритянської любові до ближнього, альтруїстичного служіння знедоленим, які стали жертвами збройного протистояння.

Одночасно під егідою церковних установ було проведено низку благодійницьких акцій щодо збору коштів та теплих речей для населення Балкан, яке в 1875 році підняло повстання проти турецького панування.

У 1876 році в Катеринославській губернії був проведений благодійницький збір речей та коштів на користь населення Боснії, Герцеговини, Сербії та Болгарії, який тривав з 19 жовтня 1876-го по 1 січня 1877 року. Збір супроводжувався масштабною шовіністичною пропагандистською кампанією, мета якої полягала в консолідації населення імперії, виправдання цілей та завдань майбутньої війни в контексті офіційної ідеологічної доктрини, що розглядала російський уряд як "законного захисника православного населення Балкан". Насправді дана риторика була лише пропагандистською завісою та ідеологічним прикриттям експансіоніських мілітарних планів імперії, що прагнула реваншу за поразку в Кримській війні (1853-1856), намагаючись відновити свій статус-кво континентального гегемону в Європі та Балканському регіоні зокрема.

У Катеринославі було зібрано понад 500 рублів пожертв допомоги населенню Балкан. Зокрема, викладачі та учні Катеринославської духовної семінарії зібрали 100 рублів для допомоги Сербії, яка чинила запеклий опір Османській імперії, намагаючись здобути державну незалежність.

На початку російсько-турецької війни (1877-1878) черниці Тихвінського монастиря Катеринослава одними з перших в Катеринославській губернії почали виготовляти білизну для потреб імператорської армії. Це був перший військовий конфлікт імперії в якому брала участь нова реформована армія, де було проведено масштабні перетворення - модерне переозброєння, запроваджено загальну військову повинність, організовано професійну підготовку офіцерського складу та новобранців. Війна з Туреччиною повинна була продемонструвати країнам Європи нову якість та значний військовий потенціал імперської армії, яка була спроможна вирішувати складні геополітичні завдання з переформатування системи міжнародних відносин. З плином часу стало очевидним, що демонстрація нової мілітарної потуги реформованої імперії здійснювалась над противником, який був значно слабкішим у військовому та технічному відношенні.

Імперський уряд в даний період ухвалив низку рішень щодо інституалізації жіночих монастирів, на базі яких було створено громади сестер милосердя, які повинні були опікуватися гуманітарними проблемами догляду за пораненими та хворими військовими. Зокрема, Тихвінська жіноча громада Катеринослава рішенням Священного Синоду від 28 січня 1877 року була перетворена на загальний "общежительскій" жіночий монастир з відповідним статутом. В квітні 1877 році були проведені перші благодійницькі збори серед православного населення Катеринослава на користь Червоного Хреста з метою матеріальної підтримки хворих та поранених військових.

Одночасно в даний період в місті починає розгортатися й цивільний добровільний волонтерський рух. Так, 24 квітня 1877 року в Катеринославі було проведено установче засідання Дамського комітету товариства піклування про хворих та поранених військових (цивільний аналог Товариства Червоного Хреста) під головуванням відомого громадського діяча Катеринославщини генерал-майора Петра Струкова. На засіданні було ухвалене рішення про відкриття в Катеринославі Дамського відділення товариства. В засіданні взяв участь губернатор Катеринославської губернії Іван Дурново – учасник Кримської війни. На установчому засіданні були присутні 67 дам, які презентували всі прошарки катеринославського суспільства.

Головою Катеринославського Дамського комітету була майже одноголосно обрана дружина дійсного статського радника Тетяна Луцька. Її помічницею була призначена Ганна Струкова – дружина катеринославського генерала, яка паралельно опікувалась потребами катеринославської громади сестер милосердя.

Посаду секретаря та скарбника обійняв Володимир Луцький. 25 квітня 1877 року на засідання Дамського комітету було ухвалене рішення про створення на базі будинку генерал-майора Струкова (поблизу будинку Овсяннікова) складу речей комітету та організацію майстерні для шиття білизни для поранених та хворих військових, які проходили лікування в катеринославських військових шпиталях та лазаретах. Управляючою майстерні була обрана Дарина Горовіц, яка щоденно здійснювала управління поточними справами установи.

Дружина катеринославського губернатора Леокадія Дурново (сестра нижньогородського губернатора Куровського) забезпечила роботою з пошиття одягу вихованців Катеринославського дитячого притулку, яким вона опікувалась. В ті часи праця неповнолітніх розглядалась як один з вагомих компонентів виховання та практичного навчання молоді. Діти в притулку працювали впродовж 10-14 годин залежно від пори року, шиючи білизну для військових.

Наглядачем за виконання робіт в дитячому притулку стала член дамського комітету Марія Білявська. З метою ознайомлення дам комітету з специфікою догляду за хворими та пораненими військовими докторами Скрильніковим та Кацем було запропоновано прочитати курс публічних лекцій, які були присвячені догляду за пораненими та хворими військовими.

Приміщення для проведення відкритих лекцій було надано віце-губернатором Катеринославської губернії. Одночасно до організації публічних лекцій були залучені представники Товариства Катеринославських лікарів, які мали значний досвід практичного догляду поранених та хворих, мали значні практичні напрацювання в даній царині.

Взірці одягу та необхідних речей, які планувалося виготовляти для катеринославських шпиталів, були виставлені в будинку Струкова. Тут була організована майстерня з шиття, проводились майстер-класи з пошиття білизни для волонтерів.

Оскільки питання гуманітарної допомоги та благодійницьких зборів знаходились в сфері компетенції церковної адміністрації Катеринославської єпархії, то до діяльності комітету були залучені церковні очільники. Катеринославський єпископ Феодосій надав дамському комітету дозвіл на збір коштів для утримання поранених військових. Планувалося проводити збори коштів у всіх церквах міста Катеринослава та Катеринославської єпархії. Дані збори стали одним із головних джерел грошових надходжень на потреби комітету.

Одночасно, було вирішено організувати збір коштів на вокзалі Катерининської залізниці. До роботи дамського комітету були залучені й сестри місцевої громади Червоного Хреста. Варто відзначити, що діяльність комітету характеризувалася значною прозорістю – стенограми та протоколи засідань друкувалися для ознайомлення громадськості в місцевій пресі.

Дами комітету сплачували по 10 рублів членських внесків, які йшли на фінансування адміністративної діяльності установи. В квітні 1877 року загальна кількість членів волонтерського осередку становила всього 84 особи. На установчому засіданні було зібрано 840 рублів членських внесків. Одними з перших хто зібрали грошові пожертви на потреби комітету та справи опікування пораненими військовими були учениці місцевої Маріїнської жіночої гімназії, які згодом активно долучилися до низки благодійницьких проектів та ініціатив з допомоги пораненим військовим. З метою збору коштів для утримання установи та закупівлі матеріалів було запропоновано організувати та провести в Катеринославі цілу низку благодійницьких концертів за участю архієрейського хору та його солістів.

У травні 1877 року планувалося провести концерт у місцевому дворянському зібрання та влаштувати благодійницьке гуляння в саду Англійського клубу. Пані Грекова та Ковалевська запропонували надати для місцевих шпиталів власні лідники для зберігання продуктів харчування та різноманітних медичних препаратів. Купець Топоровський надав Комітетові власний лідник для зберігання продуктів харчування та запропонував свої послуги у виготовлені розкрою одягу для хворих та поранених.

Досить поширеною була практика надання допомоги комітету матеріалами. Наприклад, дружина катеринославського купця Єфанова пожертвувала на потреби благодійницького осередку 60 аршин (1 аршин дорівнює 0,711 м) полотна, 52 аршини фламанського полотна, пані Михайлова – 20 аршин холста, пані Васильєва 2 аршини марлі. В Товаристві взаємного кредиту був відкритий поточний рахунок установ через який здійснювалися всі фінансові операції та закупівлі матеріалів.

Речі, надані донаторами, були передані на склад, створений при швацькій майстерні. Завідуючою складом речей комітету була призначена К.О. Грекова. Для пошиття одягу, постільної та натільної білизни для хворих та поранених військових у крамницях катеринославських купців Єфанова і Рачевського комітетом були придбані голки, булавки, нитки, тасьма. Одночасно комітетом було вирішено цілу низку організаційних питань - впорядковано канцелярію комітету, організовано систему діловодства, заведені книги для документів та листів що надходили та виходили, створена прибутково-витратна, грошова, талонна книги.

Швацька майстерня відразу після установчого засідання оперативно розпочала свою діяльність. Вже в квітні 1877 року її майстрині виготовили 70 матраців, 70 тікових матраців, 161 пару кальсон, 13 халатів, 50 рушників, 181 простирадл, 82 ковпаки, 130 наволочок, 7 тонких наволочок.

Пошиту білизну перед відправкою до місцевого військового лазарету прали та випрасовували прачки за кошти благодійницької установи.

Представниками товариства катеринославських лікарів був розроблений навчальний курс для підготовки сестер милосердя. Лекції та практичні заняття проводили катеринославські лікарі: А.Л. Гольдштейн (курс анатомії), П. Маркельс (курс фізіології), С. Кац (гігієна), Д. Вишеліський (курс фармакології), В. Скрильніков (курс хірургії), В. Стадіон (дієтичне харчування). Курс був розрахований на 6 тижнів, після його закінчення сестри милосердя складали іспит та отримували відповідні свідоцтва, що давали їм право займатися доглядом за хворими та пораненими військовими. Практичні заняття для сестер милосердя проводили на базі Катеринославських богоугодних закладів (губернської земської лікарні). Активну участь в організації курсів взяли послушниці Тихвінського монастиря, які висловили бажання стати сестрами милосердя. Всього прослухало курс та отримало відповідні свідоцтва 11 сестер милосердя.

У травні 1877 році від Дамського комітету були обрані 3 попечительки в 4 міські лазарети, що розташовувалися в будинку Ващинського, Хрєннікова, в приміщенні земської губернської лікарні та в будинку Абермета – майбутнього консула Німеччини, який в даний період мешкав у Катеринославі. Попечительками благодійницьких закладів Катеринославу стали дами, які належали до місцевого істеблішменту - пані Кох, Ревуцька, Соколовська, Білявська та інші.

Для попечительок міських лазаретів Дамським комітетом була складена спеціальна інструкція щодо утримання та догляду за пораненими та хворими військовими, ведення господарських справ установ, дотримання санітарно-гігієнічних умов, фінансової діяльності.

Дами комітету пожертвували катеринославським лазаретам різноманітні речі: сорочки, кальсони, наволочки, теплі ковдри, простирадла, шерстяні панчохи, шкарпетки, рушники. Наприклад, пані Кох надала лазарету 20 тікових ковдр, 4 дюжини фаянсових тарілок та 6 графинів.

У травні 1877 року військовий лазарет отримав від Дамського комітету годинник з боєм для правильного прийому ліків, 65 ковдр та халатів, 45 чашок для чаю, 10 віконних штор, 2 мідних тази, 10 аршинів холста для виготовлення бинтів, ножиці, американську клейонку, 2 підсвічники, тарілки, ложки. Одночасно у майстра-бляшанщика Зака правління комітету замовило 25 чашок-бляшанок для харчування пацієнтів медичних установ.

Оскільки до комітету надходило багато старого одягу, який був не придатний для носіння, то очільницями установи було ухвалене рішення про його продаж. Виручені від продажу кошти спрямовували на поточні потреби установи та матеріальне забезпечення катеринославських шпиталів, якими опікувалися дами. Частина старого одягу була передана комітетом до міських рот арештантів катеринославської в'язниці.

Дамський комітет узяв на себе частину витрат з харчового забезпечення хворих, які проходили лікування у військових шпиталях міста Катеринослава. Зокрема, комітет видавав щотижня медичним установам придбаний за кошти донаторів чай та цукор.

У середині травня 1877 року діяльність комітету набула впорядкованого та системного характеру. Попечительки лазаретів, виходячи з реальних потреб установ, формували замовлення, в яких зазначали насамперед перелік необхідних медикаментозних препаратів, речей, медичного інструменту та устаткування. В свою чергу Комітет асигнував кошти на їх закупівлю або виділяв необхідні речі з власних запасів, що зберігалися на складі. З 1 по 5 червня 1877 року комітетом було зібрано 4995 рублів пожертв, витрачено – 4132 рублі. На кінець червня 1877 року загальна кількість членів благодійницької волонтерської організації зросла до 191 особи, більшість з яких належали до заможних верств міського населення Катеринослава, які презентували всі національні громади поліетнічного міста.

А 19 червня 1877 року за участі представниць дамського комітету був проведений перший масштабний благодійницький захід в міському просторі Катеринослава – музичний концерт, який приніс у касу волонтерської організації 274 рублі прибутку.

Концерт відбувся за участі архієрейського хору, який відзначався високим рівнем виконавської майстерності та камерного співу. Під час концерту слухачів ознайомили з засадами та напрямками діяльності Червоного Хреста й Катеринославського дамського комітету. Регентом концерту був о. Іоган Домовський. На концерті виступив також артист Санкт-Петербурзької опери відомий співак І. Матчинський, який переказав свій гонорар та власні кошти на користь благодійницької установи.

На кінець серпня 1877 році загальна чисельність особового складу дамського комітету зросла до 202 осіб, демонструючи виразну тенденцію до масштабування благодійницького проекту та залучення широкого кола осіб.

З 24 квітня до 28 серпня 1877 року волонтерська установа зібрала 11017 рублів грошових пожертв, з яких витрачено на забезпечення шпиталів та лазаретів 6591 рубль. Одночасно, комітет матеріально забезпечив одягом тих військових, які пройшли курс лікування та медичної реабілітації. В серпні 1877-го вже 9 нижніх чинів, які одужали, отримали від комітету новий одяг: сорочку, підштаники, онучі та 2 носові хустки.

За період з 24 квітня по 1 вересня 1877 року швацькою майстернею комітету було передано катеринославським шпиталям та лазаретам 8394 одиниці постільної та спідньої білизни. Пошив одягу та білизни здійснювався на безоплатній основі, тільки частина найманих робітниць отримувала від комітету заробітню платню. Значну частину робіт з пошиття білизни виконували вдома дами-волонтери місцевого комітету.

Комітет з власних коштів сплачував жалування 3 сестрам милосердя, які несли службу при трьох місцевих лазаретах. Крім того, комітет оплачував прання постільної та спідньої білизни поранених та хворих військових.

Комітет також провів низку закупівель лікарських препаратів, вати, бинтів та інших перев'язочних матеріалів. Для хворих військових придбали цигарки на тютюновій фабриці Джигіта.

Наприкінці вересня 1877 року до лав діючої армії дамським комітетом були відряджені сестри милосердя А. Бушман, О. Новицька та сиділка Софейчікова разом із місцевим фельдшером. В даний період за кошти комітету придбали спеціальне медичне устаткування – машинку для постановки хворим військовим банок.

З початком холодної пори року представницями дамського комітету було зосереджено свою діяльність на організації закупівель валянок та теплих речей для хворих військових. В жовтні 1877 року силами представниць благодійницької установи було організовано та проведено в місті Катеринославі та губернії декілька благодійницьких вистав. Виручені від них кошти спрямували на поточні потреби катеринославських шпиталів та лазаретів. Комітет також придбав теплий одяг для сестер милосердя, які перебували на фронті.

Представниці волонтерської організації взяли на себе зобов'язання сплачувати кошти за опалення місцевих шпиталів та лазаретів. Для писемних солдат, які проходили лікування в шпиталях, вирішили створити невеликі бібліотеки. З цією метою була закуплена партія книг у книжковій крамниці катеринославського торговця Блісмана. Здебільшого це була церковна література – Біблії, євангелія, псалтирі. Всього за кошти комітету було придбано 389 книг.

За період з кінця квітня по кінець жовтня 1877 року швацька майстерня виготовила 9836 одиниць постільної та спідньої білизни. В жовтні 1877 року за кошти комітету було придбано 14 кожухів для військових та медичного персоналу катеринославських шпиталів. Орім того, волонтерська організація придбала 6 стільців для майстерні у мебельній крамниці Коломойцева, оскільки мала наміри й розширити виробництво, зокрема пошив теплого одягу. В даний період була закуплена овеча вовна для виготовлення теплих панчіх.

Узимку 1877 року дамський комітет зосередив свою діяльність на організації поставок у діючу армію гуманітарних вантажів з теплим одягом, ліками, предметами першої необхідності, книгами та цигарками, оперативно реагуючи на сезоні потреби фронту.

Члени комітету Білявська та Хрєннікова відправили до армії придбані за власні кошти 20 полушубків і 20 пар чобіт. В грудні 1877 року за кошти комітету було виготовлено 110 полушубків, 100 солдатських трубок для паління тютюну, 55 рогових гребінців. До лав діючої армії комітет відправив 40 ящиків з різноманітними гуманітарними вантажами. За період з кінця квітня по грудень 1877 року комітетом було зібрано 16557 рублів пожертв донаторів та витрачено на власні потреби 12278 рублів. Для катеринославських лазаретів за даний період було виготовлено 12454 одиниці постільної білизни, теплого та спіднього одягу, валянок та чобіт.

На початку 1878 року сестри-черниці Тихвінського монастиря виготовили для катеринославських шпиталів 31 халат, 72 пари кальсон, 35 матраців, 32 ковдри, 9 нагрудників, 4 дюжини панчіх, 85 наволочок, 30 простирадл, 6 сорочок, 13 рушників. Всього - 352 одиниці різного одягу та білизни. З економії монастиря була надана солома для набивки матраців в шпиталях та лазаретах Катеринослава. В цей час 8 чорниць закінчили курси сестер милосердя. Згодом, маючи відповідну кваліфікацію, їх відрядили до медичних установ Червоного Хреста. Так, 4 з них проходили службу в якості сестер милосердя при шпиталях та лазаретах міста Катеринослава, 4 – у відповідних медичних установах міста Олександрівська (нині м. Запоріжжя).

Організація господарського забезпечення шпиталів та лазаретів Червоного Хреста отримала високу оцінку від генерала Кушелєва, який опікувався проблемами медичного забезпечення імператорської армії на Балканському фронті.

У березні 1878 року через заключення Сан-Стефанського мирної угоди між Османською імперією та Росією припинили свою діяльність більшість катеринославських військових шпиталів та лазаретів, які утримувалась на кошти комітету. Одночасно зупинила свою роботу й майстерня дамського комітету з пошиття постільної та натільної білизни.

Речі, які залишалися на складі благодійницької волонтерської організації, вирішили частково продати, частково надати у розпорядження церковних закладів Катеринославської губернії. Наявні припаси та матеріальні цінності за рішенням правління волонтерської установи були надані військовому лазарету Катеринославського гарнізону.

Катеринославський дамський комітет став однією з перших волонтерських організацій в історії міста Катеринослава пореформеної доби, продемонструвавши високий рівень організації, практичного вирішення нагальних проблем з матеріального забезпечення військових медичних установ міста, створення належних умов для лікування та подальшої реабілітації поранених військових, консолідації громадськості міста та регіону. Набутий організаційний досвід фінансової та адміністративної діяльності волонтерського осередку буде використаний під час російсько-японської (1904-1905) та Першої світової війни (1914-1918 рр).

Певною мірою його адміністративна модель, організаційний досвід та результати діяльності є актуальними й затребуваними в контексті сучасного російсько-українського конфлікту. Вивчення практичних здобутків волонтерських установ та осередків минулого дозволяє використовувати їх напрацювання для вдосконалення роботи волонтерських організацій сучасних волонтерських організацій України, консолідації зусиль українського суспільства у боротьбі за свою державну незалежність.