Ціна успіху американських президентів

Що читаємо? Доріс Кірнс Ґудвін "Лідерство в буремні часи" (Видавництво Віват, 2021)

Важко собі уявити таку країну як Сполучені Штати Америки без історій успіху – від винахідників як Томас Едісон чи Стів Джобс до політиків як Джордж Вашингтон чи Хілларі Клінтон. Американська історія є прикладом того як периферія світу за досить короткий період перетворилася в наддержаву. Важливого складовою цього процесу був фактор лідерства – комплексного явища, яке мають люди, що змінюють нашу реальність. Хтось бачить у лідерстві можливість працювати в команді, враховуючи інтереси кожного долученого до справи, інші інтелектуальні здібності, треті – харизму.

Американські президенти в більшості своїй були неординарними людьми, які досі вражають своїми не лише політичними, але й життєвими досягненнями. Саме тому порівняльний аналіз фактору лідерства на становлення очільників Білого дому є важливою перспективою для розуміння суспільно-політичного життя США.

Історик Доріс Гудвін, яка вже тривалий час пише книжки в жанрі нон-фікшн, вирішила подивитися на 4 президентів (Авраам Лінкольн, Теодор Рузвельт, Франклін Делано Рузвельт та Ліндон Джонсон) крізь призму лідерства в якості запоруки вмілого управління державою в буремні часи. Причому кожен з героїв книги дійсно керував Штатами у визначальні періоди історії країни: за Лінкольна (1861-1865) відбулася громадянська війна між Північчю та Півднем, а також скасовано рабство, Тедді Рузвельт (1901-1909) сформував фундамент Америки як глобальної сили, Франклін Рузвельт (1933-1945) перетворив США на соціальну країну, а Ліндон Джонсон (1963-1968) імплементував впровадження громадянських прав для афроамериканців.

Здавалось би Джонсон, за адміністрації якого розпочалася В’єтнамська війна (1964-1975), яка залишається однією з найбільш травматичних сторінок в американській історії, сприймається суспільством виключно з цієї сторони. Але ті соціальні зміни, які відбулися в країні за той період вражають своєю революційністю. Тоді було запущено програму “Велике суспільство”, яка передбачала трансформацію соціальної сфери, медицини та інфраструктури.

Разом з тим, авторка будує свій досить детальний аналіз постатей 4 президентів навколо трьох вимірів: їхнього становлення, драматичних перипетій, що сформували їх як лідерів та перебування на політичному Олімпі. Важливо розуміти, що Джонсон навряд чи вписується в цей перелік видатних постатей через В’єтнам, але його працьовитість на межі фанатизму вражала сучасників. На тлі красунчика та плейбоя Джона Кеннеді, який був не дуже активним в якості конгресмена, Джонсон був ініціатором досить багатьох законопроектів у 1930-1950-х роках.

Кожен з героїв книги в дитинстві та юності набув рис характеру, які до певної міри визначили стиль їхньої подальшої комунікації. Це допитливість Лінкольна, який попри скрутне фінансове становище в родині тягнувся до знань про світ, читання на тлі астми Тедді Рузвельта, вміння слухати, а потім приймати рішення Франкліна Рузвельта та амбіційність Джонсона. Здавалось би такі банальні речі, які можна спостерігати в кожній дитині разом з (в дечому запізнілим) усвідомленням себе як лідера були одним з сприятливих факторів для подальшої успішної політичної кар’єри.

Той факт, що люди різного соціального бекграунду з часом посіли впливові посади в державі, стали без перебільшення лідерами нації є свідченням того, що Штати є країною самореалізації професіоналів попри походження чи зв’язки. Так, Рузвельти належали до заможної та впливової родини голландського походження, але їхній шлях до лідерства важко назвати легким та безтурботним. Чого вартує те, що через своє захворювання поліомієлітом та подальше прикуття до візка Франклін Рузвельт зумів показати американському суспільству за умов економічної кризи волю до боротьби.

І це не завадило йому перемогти на виборах 4 рази – найбільше в американські історії. Згодом буде прийнято закон, який обмежуватиме перебування при владі лише 2 строки підряд. Саме тому після прочитання книжки складається враження того, що успіх це не про мотивацію чи візуалізацію здобутків, а важка щоденна праця – яка до того ж істотним чином впливає на здоров’я.

Саме по собі лідерство є суперечливим феномен в розрізі того, народжуються лідерами чи ними стають. Існує стереотипне уявлення, що соціальний статус визначає наперед людську долю. Це далеко не так. Історія життя чотирьох очільників Білого дому є підтвердженням цьому. Ліндон Джонсон був “паровим двигуном у штанях” та “динамо-машиною” як в дитинстві, так і очоливши Штати після вбивства Кеннеді в Далласі 22 листопада 1963 року.

Повернемось до історії Авраама Лінкольна, який зумів завдяки політичній волі сприяти завершенню такого як рабства на території США. І це все відбулося попри лобізм плантаторів та через криваву Громадянську війну. Знаючи його затяжну депресію в юному віці через скорочення будівництва залізниць – справи життя Лінкольна як місцевого політика в Іллінойсі, можна зрозуміти, що проблему рабовласництва політик переживав на особистому та емоційному рівні.  

Ще одна важлива річ, яку варто зрозуміти – поразка ніколи не буває остаточною. Відсутність одного не заперечує можливість отримання іншого, але набагато важливішого здобутку. Навряд чи двоє вдалих спроб стати конгресменом призвели б Лінкольна до президентського крісла, моральне перезавантаження Тедді Рузвельта на ранчо в Бедлендзі в стані особистої та політичної кризи не було зайвим для майбутніх перемог.

Перебування Рузвельта на Американському Заході серед дикої природи сприяло розуміння важливості проблем навколишнього середовища. Згодом високопосадовець сприятиме заснуванню першого національного парку в США Єллоустоун. Цей випадок може стати повчальним прикладом для сучасних політиків, які намагаються вирішити кліматичні питання формуванням чергових стратегій, а не реальними діями. Заради справедливості варто згадати за улюблене хобі, з яким об’їздив весь світ Рузвельт – полювання.

Взагалі для українських реалій рецензована книжка є не у всьому релевантною, але може бути рекомендованою в якості наглядних прикладів боротьби на різних рівнях – психологічному, колективному та політичному. І ця боротьба теж є проявом лідерства, адже лідер є відповідальним за цілу країну та мільйони людських доль. Конкуренція є запорукою вироблення однакових правил для всіх – через це перемагає найкращий. Так, не завжди, але професійний підхід ніхто ще не скасовував. До того ж, вміння працювати в команді є просто must have для політика загальнонаціонального рівня. Поки що в Україні є ще над чим працювати.

Досить вдало охарактеризовано сутність змін для країни кожного з президентів: трансформаційне (формування єдиної демократичної держави без травматичного рабства) лідерство Лінкольна, кризовий менеджмент (боротьба з монополіями, розбудова флоту) Тедді Рузвельта, проривне (вихід з економічної кризи, яка отримала назву Велика депресія через громадські роботи та створення соціального законодавства) та візіонерське (вирішення питань, які мають стратегічне значення – громадянські права афроамериканців, доступ до освіти та медицини) лідерство Джонсона.

Однозначно книга Гудвін створює їжу для роздумів відносно того, чого саме вартує лідерство в буремні часи. Окремо варто відзначити гарний переклад та редакторську роботу над поясненням термінів Катерини Смаглій, яка має тривалий досвід дипломатичної роботи та чудово розуміється на тонкощах американської політики.