"Нацист" і "прихильник Гітлера". Росіяни атакують нового керівника УІНП Олександра Алфьорова

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зафіксував інформаційну атаку на історика Олександра Алфьорова, призначеного на посаду директора Українського інституту національної пам’яті.

Про це повідомили у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

За період 27 червня – 1 липня інструментами моніторингу виявлено майже 1 тисячу публікацій про призначення нового директора УІНП. Щонайменше 511 з них (тобто, понад 50%) ‒ містять облудні звинувачення Алфьорова у прихильності до нацистської ідеології і симпатіях до Адольфа Гітлера. 

Понад 300 з цих публікацій розміщено на російськомовних ресурсах, орієнтованих на аудиторію у РФ, Білорусі, Молдові, Казахстані та Україні, зокрема на тимчасово окупованих територіях. Решта (понад 200) виявлених публікацій розмістили російські та проросійські ресурси, що намагаються вплинути на аудиторії у США, країнах Європи, Африки та Латинської Америки. 

Базовий текст російською для подальших публікацій різними мовами було розміщено на Telegram-каналі "Украина.ру" увечері 27 червня. У публікації Алфьорова називають "нацистом", тому що він служив у полку "Азов"  Національної гвардії та Третій окремій штурмовій бригаді Збройних сил України (які російська пропаганда традиційно називає "нацистськими формуваннями").

"Украина.ру" ‒ це Telegram-канал однойменного російського державного ЗМІ, що входить до холдингу "Россия сегодня". Також в атаці були залучені й інші державні медіа, зокрема RT (Russia Today). 

Атака на Олександра Алфьорова є компонентою тривалої інформаційної операції РФ, спрямованої на дискредитацію України через поширення наративу про "український (нео)нацизм". Складником цієї операції є демонізація військових підрозділів, таких як "Азов" і 3-тя ОШБр. 

Сам Олександр Алфьоров пояснює, що інформаційна атака - це частина інформаційної війни. "Що важливо розуміти: Росія боїться історичної правди. Росія боїться Українського інституту національної пам'яті, який протидіє її брехливим імперським наративам. Росія боїться всього, що формує українську ідентичність і свідомість. Тому й атакує.Ми й далі будемо говорити правду. Ми й далі будемо ламати імперські міфи, називати речі своїми іменами й виводити на світло історичні факти — такими, якими вони є. Історична пам'ять — це теж фронт. І ми його тримаємо".

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.