IN MEMORIAM: На війні загинув один із лідерів "Пласту" і співтворець Самооборони Майдану Роман Орищенко

На фронті загинув один із лідерів "Пласту", співзасновник Самооборони Майдану і командир роти 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців Роман Орищенко.

Про це повідомив історик Юрій Юзич.

Роман Орищенко народився 28 січня 1978 року на Черкащині. У 2002-му закінчив історико-юридичний факультет Черкаського національного університету. Після завершення навчання викладав історію у черкаських школах.

У 2003-2006 роках був регіональним представником "Пласту" в Черкаській області, водночас завідував туристсько-краєзнавчим відділом Черкаського обласного центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді.

Після Помаранчевої революції Роман працював у Черкаській ОДА. У 2007 році переїхав до Києва, був помічником нардепа Андрія Парубія.

У пластовому русі мав псевдо "Орлик". З 2010 по 2013 рік був заступником голови "Пласту" в Україні. Саме він ініціював оновлення договору між "Пластом" і Міністерством освіти.

У 2013-2014 роках Роман був одним із ключових творців Самооборони Майдану. У штабі самооборонівців, що базувався у Будинку Профспілок, він відповідав за розгортання і підтримку мереж спротиву у регіонах, за що отримав орден "За мужність".

"Роман був типовим "сірим" революціонером. Його знали всі, але в новинах про нього звичайно не писали. У 2004-му саме він був координатором студентів та активістів, які приїздили на Майдан із Черкас в рамках одного із молодіжних рухів опору диктатурі. А у 2013-му саме він привіз своєю машиною першу звукову апаратуру на Євромайдан, що лише починався. Жартував, що є першим "автомайданівцем", бо вигріб за цю доставку", – написав Юрій Юзич на своїй сторінці у Фейсбук.

Після початку російсько-української війни допомагав армії як волонтер, а у 2016 році здобув військову освіту і пішов служити як офіцер. З початком повномасштабного вторгнення Росії брав участь в обороні Київщини, а також у боях за Кодему, Бахмут та Вугледар.

Роман Орищенко загинув 2 липня внаслідок удару російських авіабомб. У нього залишилися дружина, донька і син.

 

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.