IN MEMORIAM: На війні загинув один із лідерів "Пласту" і співтворець Самооборони Майдану Роман Орищенко

На фронті загинув один із лідерів "Пласту", співзасновник Самооборони Майдану і командир роти 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців Роман Орищенко.

Про це повідомив історик Юрій Юзич.

Роман Орищенко народився 28 січня 1978 року на Черкащині. У 2002-му закінчив історико-юридичний факультет Черкаського національного університету. Після завершення навчання викладав історію у черкаських школах.

У 2003-2006 роках був регіональним представником "Пласту" в Черкаській області, водночас завідував туристсько-краєзнавчим відділом Черкаського обласного центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді.

Після Помаранчевої революції Роман працював у Черкаській ОДА. У 2007 році переїхав до Києва, був помічником нардепа Андрія Парубія.

У пластовому русі мав псевдо "Орлик". З 2010 по 2013 рік був заступником голови "Пласту" в Україні. Саме він ініціював оновлення договору між "Пластом" і Міністерством освіти.

У 2013-2014 роках Роман був одним із ключових творців Самооборони Майдану. У штабі самооборонівців, що базувався у Будинку Профспілок, він відповідав за розгортання і підтримку мереж спротиву у регіонах, за що отримав орден "За мужність".

"Роман був типовим "сірим" революціонером. Його знали всі, але в новинах про нього звичайно не писали. У 2004-му саме він був координатором студентів та активістів, які приїздили на Майдан із Черкас в рамках одного із молодіжних рухів опору диктатурі. А у 2013-му саме він привіз своєю машиною першу звукову апаратуру на Євромайдан, що лише починався. Жартував, що є першим "автомайданівцем", бо вигріб за цю доставку", – написав Юрій Юзич на своїй сторінці у Фейсбук.

Після початку російсько-української війни допомагав армії як волонтер, а у 2016 році здобув військову освіту і пішов служити як офіцер. З початком повномасштабного вторгнення Росії брав участь в обороні Київщини, а також у боях за Кодему, Бахмут та Вугледар.

Роман Орищенко загинув 2 липня внаслідок удару російських авіабомб. У нього залишилися дружина, донька і син.

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.