IN MEMORIAM: На війні загинув один із лідерів "Пласту" і співтворець Самооборони Майдану Роман Орищенко

На фронті загинув один із лідерів "Пласту", співзасновник Самооборони Майдану і командир роти 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців Роман Орищенко.

Про це повідомив історик Юрій Юзич.

Роман Орищенко народився 28 січня 1978 року на Черкащині. У 2002-му закінчив історико-юридичний факультет Черкаського національного університету. Після завершення навчання викладав історію у черкаських школах.

У 2003-2006 роках був регіональним представником "Пласту" в Черкаській області, водночас завідував туристсько-краєзнавчим відділом Черкаського обласного центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді.

Після Помаранчевої революції Роман працював у Черкаській ОДА. У 2007 році переїхав до Києва, був помічником нардепа Андрія Парубія.

У пластовому русі мав псевдо "Орлик". З 2010 по 2013 рік був заступником голови "Пласту" в Україні. Саме він ініціював оновлення договору між "Пластом" і Міністерством освіти.

У 2013-2014 роках Роман був одним із ключових творців Самооборони Майдану. У штабі самооборонівців, що базувався у Будинку Профспілок, він відповідав за розгортання і підтримку мереж спротиву у регіонах, за що отримав орден "За мужність".

"Роман був типовим "сірим" революціонером. Його знали всі, але в новинах про нього звичайно не писали. У 2004-му саме він був координатором студентів та активістів, які приїздили на Майдан із Черкас в рамках одного із молодіжних рухів опору диктатурі. А у 2013-му саме він привіз своєю машиною першу звукову апаратуру на Євромайдан, що лише починався. Жартував, що є першим "автомайданівцем", бо вигріб за цю доставку", – написав Юрій Юзич на своїй сторінці у Фейсбук.

Після початку російсько-української війни допомагав армії як волонтер, а у 2016 році здобув військову освіту і пішов служити як офіцер. З початком повномасштабного вторгнення Росії брав участь в обороні Київщини, а також у боях за Кодему, Бахмут та Вугледар.

Роман Орищенко загинув 2 липня внаслідок удару російських авіабомб. У нього залишилися дружина, донька і син.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.