Спецпроект

У Львові виставили нові документи про митрополита Шептицького

У вівторок у Львівському історичному архіві вперше були представлені численні документи про життя та діяльність митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Виставка, присвячена 145-річчю від дня його народження і 66-ї річниці від дня вічного спочинку.

 

 
Це - третя виставка, організована Центральним державним історичним архівом України у Львові за останні 19 років. І щоразу вперше експонуються нові документи. Тільки особовий фонд митрополита Андрея Шептицького, який зберігається у львівському архіві, налічує понад 1200 справ, ще чимало матеріалів складають церковні фонди.

Для експозиції виставки надали документи Івано-Франківський та Львівський обласні архіви.

Експозиція розповідає про родинне життя Шептицьких, покликання митрополита, його церковна діяльність, відновлення ним монаших чинів, піднесення рівня семінарій та створення Богословської академії у Львові, просвітницько-культурна, меценатська, пасторська-богословська діяльність, а також останні роки життя.

Під час першої виставки, присвяченій митрополитові Шептицькому на початку 90-х,  працівники архіву не мали доступу до більшості справ.

В експозиції виставлені герби, починаючи від Києво-Галицького митрополита Атаназія Шептицького і до митрополита Андрея, фотографії батьків Софії та Івана Шептицьких, семи братів митрополита, маєтку у Прилбичах, де 29 липня 1865 року народився Роман, майбутній митрополит.

Сам митрополит Андрей Шептицький приділяв у житті дуже важливе значення документам та їхньому збереженню для історії. При митрополії УГКЦ він створив архів, у якому працювали відомі історики та архівісти.

Зібраний митрополитом за життя архів тричі зазнавав руйнівних випробувань: у роки Першої Світової війни, коли був знищений родинний архів у Прилбичах, а це герби, стародавні рукописи, бібліотека, картини, ікони. З 1918 року родина знову старалась відновити свої архіви, але і його спіткала гірка доля: більшовики у 1939 знищили матеріали.

1 листопада 1944 року митрополит Андрей відійшов у вічний світ, за кілька місяців заарештували греко-католицьких владик. Архівні документи, які митрополиту вдалося зберегти, радянська влада викинула на подвір'я Собору Юра, а потім перевезла для переробки.

Однак якийсь чиновник зрозумів, що їх не можна нищити, і працівники архіву, по суті з-під ножів, витягували документи. Частина їх потрапила до історичного архіву у Львові, частина у Київ. Зберігаються родинні архівні матеріали і в Санкт-Петербурзі, які потрапили туди в роки Першої Світової війни.

Виставка демонструватиметься протягом місяця, а потім копії документів архів передасть на постійну експозицію до церкви у Прилбичі, родинне село Шептицьких.

Джерело: Радіо Свобода

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Михайло Воскобійник. Останній Голова Української Національної Ради

22 серпня 1992 року на урочистостях із відзначення першої річниці відновлення незалежності України повноважні представники Державного центру УНР в екзилі склали свої повноваження і передали їх у Києві очільникам відновленої України. Серед них був Голова Української Національної Ради Михайло Воскобійник. На той час в архівних фондах української зовнішньої розвідки лежала ще не розсекречена справа-формуляр на нього під назвою "Елегантний".

Сухомлинський VS Макаренко: остаточне вирішення церковного питання в Павлиші

Ім'ям Василя Сухомлинського названо вулиці та навчальні заклади, його, як педагога і досі шанують не лише в Україні, а навіть у Китаї. Навколо нього сформовано образ гуманіста, "павлиського добротворця", який щиро любив дітей та віддавав їм своє серце. Часом Сухомлинського навіть зараховують до покоління "шістдесятників" у педагогіці, намагаючись створити образ прихованого борця з комуністичною системою.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.