Спецпроект

Українські музеї втрачають відвідувачів

Минулого року жодному ключовому музею чи заповіднику України не вдалося добитися значного підвищення відвідуваності.

Минулого року жодному ключовому музею чи заповіднику України не вдалося добитися значного підвищення відвідуваності.

Про це пише Уніан з посиланням на Comments.ua.

В основному відтік аудиторії музейники пояснюють відсутністю яскравих виставок, у чому звинувачують фінансово-економічну ситуацію в країні.

"У 2010-му у нас, на жаль, зменшився потік відвідувачів. Сталося це через кризу - не було гучних виставкових проектів, як у попередні роки (виставки робіт Ніко Піросмані, Пікассо і Гойї). У той час трьом нашим виставковим залам доводилося приймати по 1,5-2 тис. відвідувачів на день", - розповіла заступник гендиректора Національного художнього музею Марина Скирда.

За її словами, досягти таких самих результатів відвідуваності неможливо, виставляючи роботи українських майстрів, якими багаті фонди музею.

Зменшення потоку туристів спостерігають і в Державному історико-архітектурному заповіднику "Хотинська фортеця".

Примітно, що на відміну від попередніх років саме в 2010-му серед відвідувачів заповідника, нарешті, стали переважати українці, а не іноземці.

У заповіднику сподіваються, що в 2011 році потік відвідувачів зросте за рахунок проведення нових фестів - окрім традиційної "Битви націй" тут відбудеться ще й фестиваль, присвячений 390-річним роковинам Хотинської битви, святкування якої згідно з указом президента має відбутися на загальнонаціональному рівні.

Більшості ж музеїв вдалося зберегти відвідуваність, як, наприклад, Музею народної архітектури і побуту "Пирогове".

"Останні три роки ми стабільно йдемо в коридорі 230-250 тис. відвідувачів на рік. Під час великих свят, таких як Різдво або Масниця, незважаючи на кризу та інші чинники, до музею все одно приходить по 5-6 тис. чоловік на день", - розповів учений секретар установи Світлана Пономаренко.

За її словами, всього чотири-п`ять років тому "Пирогове" залучало лише близько 200 тис. відвідувачів на рік.

Рівно, з невеликим перевиконанням плану відвідуваності з року в рік, йде Національний музей Тараса Шевченка в Києві.

Трішки не дотяг до своїх докризових показників і Національний заповідник "Херсонес Таврійський".

Як пояснюють в заповіднику, в останньому кварталі різко скоротилася кількість проданих квитків у зв`язку з відкриттям другого входу на їх територію (другий вхід було відкрито для віруючих, які йдуть до Володимирського собору), однак ним користуються не лише парафіяни, а й всі охочі пройти до заповідника безплатно.

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.