Спецпроект

Українські музеї втрачають відвідувачів

Минулого року жодному ключовому музею чи заповіднику України не вдалося добитися значного підвищення відвідуваності.

Минулого року жодному ключовому музею чи заповіднику України не вдалося добитися значного підвищення відвідуваності.

Про це пише Уніан з посиланням на Comments.ua.

В основному відтік аудиторії музейники пояснюють відсутністю яскравих виставок, у чому звинувачують фінансово-економічну ситуацію в країні.

"У 2010-му у нас, на жаль, зменшився потік відвідувачів. Сталося це через кризу - не було гучних виставкових проектів, як у попередні роки (виставки робіт Ніко Піросмані, Пікассо і Гойї). У той час трьом нашим виставковим залам доводилося приймати по 1,5-2 тис. відвідувачів на день", - розповіла заступник гендиректора Національного художнього музею Марина Скирда.

За її словами, досягти таких самих результатів відвідуваності неможливо, виставляючи роботи українських майстрів, якими багаті фонди музею.

Зменшення потоку туристів спостерігають і в Державному історико-архітектурному заповіднику "Хотинська фортеця".

Примітно, що на відміну від попередніх років саме в 2010-му серед відвідувачів заповідника, нарешті, стали переважати українці, а не іноземці.

У заповіднику сподіваються, що в 2011 році потік відвідувачів зросте за рахунок проведення нових фестів - окрім традиційної "Битви націй" тут відбудеться ще й фестиваль, присвячений 390-річним роковинам Хотинської битви, святкування якої згідно з указом президента має відбутися на загальнонаціональному рівні.

Більшості ж музеїв вдалося зберегти відвідуваність, як, наприклад, Музею народної архітектури і побуту "Пирогове".

"Останні три роки ми стабільно йдемо в коридорі 230-250 тис. відвідувачів на рік. Під час великих свят, таких як Різдво або Масниця, незважаючи на кризу та інші чинники, до музею все одно приходить по 5-6 тис. чоловік на день", - розповів учений секретар установи Світлана Пономаренко.

За її словами, всього чотири-п`ять років тому "Пирогове" залучало лише близько 200 тис. відвідувачів на рік.

Рівно, з невеликим перевиконанням плану відвідуваності з року в рік, йде Національний музей Тараса Шевченка в Києві.

Трішки не дотяг до своїх докризових показників і Національний заповідник "Херсонес Таврійський".

Як пояснюють в заповіднику, в останньому кварталі різко скоротилася кількість проданих квитків у зв`язку з відкриттям другого входу на їх територію (другий вхід було відкрито для віруючих, які йдуть до Володимирського собору), однак ним користуються не лише парафіяни, а й всі охочі пройти до заповідника безплатно.

Куренівська трагедія. Дев’ятий вал шістдесят першого року. Спогади

Люди, які стояли на машинах, в паніці кидалися в воду, як щури, що залишають корабель, і, борсаючись, бігли до паркану. Серце пропустило удар – щось відбувається. Щось серйозне. Піднявши очі, Ріта побачила, як на горизонті, у самому кінці до болю знайомої вулиці, стрімко зростає щось сіре, величезне, як гора. Цементні стовпи вдалині обламувалися і летіли, ніби сірники; як котушки для ниток, перекидалися котушки з проводами висотою майже в людський зріст, і все це, гнане потугою хвилі, рухалося в їх сторону, торкаючись неба.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.