У Севастополі "ідейні громадяни" готують тролейбус з портретом Сталіна

7 листопада, до 70-річчя параду 1941 року на Червоній площі в Москві, у Севастополі з'являться тролейбуси та автобуси з портретами Сталіна.

Такі "Автобуси Перемоги" з'являться також на вулицях міст Росії і в Мінську, пише "Севастопольская газета".

Організатори проекту стверджують, що не мають відношення до жодної політичної сили або партії ні в Росії, ні в інших країнах, а гроші на акції збирають через інтернет.

"У Севастополі ми ведемо переговори з підприємством "Севтролейбус" і рекламною фірмою, яка буде обклеювати транспортний засіб. Якщо раптом з боку влади або керівництва самого підприємства виникнуть заперечення, то ми домовимося з приватними перевізниками і обклеїмо автобус", - розповів координатор проекту "Автобус Перемоги" в Севастополі, блогер Борис Рожин.

"Це неважливо - на тролейбусі чи автобусі будуть розміщені плакати. Головне, щоб люди їх побачили і замислилися над тим, що відбувається в країні", - додав він.

 
Фото "Севастопольской газеты"

Як розповів координатор регіональних запусків проекту "Автобус перемоги" Андрій Блінський, біля витоків руху стояв пітерський журналіст Віктор Логінов.

"Нам дуже хотілося підключити і Київ, але там є певні труднощі. Ми не впевнені, що влада пропустить такий автобус", - сказав він.

"У Севастополі у нас є свій оргкомітет, який більшою мірою складається з блогерів-ентузіастів. Ми всі просто громадяни, пов'язані однією ідеєю. У нас навіть організації поки немає, але ми над цим працюємо", - додав Блінський.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.