День Перемоги і його місце в історичній пам’яті українців. СОЦІОЛОГІЯ

Загальноукраїнське опитування було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 22 по 29 квітня 2021 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитаний 2021 респондент віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 2,3%.

Про це йдеться на сайті Фонду "Демократичні ініціативи".

 

41% громадян України вважає, що Україна має відзначати обидві дати – і День пам'яті та примирення 8 травня, і День перемоги над нацизмом 9 травня. Ще 31% вважає, що Україна має відзначати лише День перемоги над нацизмом 9 травня. Близько 9%, навпаки, підтримують ідею відзначати лише День пам'яті та примирення 8 травня, ще 10% респондентів байдуже. Відзначення лише 8 травня найбільше підтримують у Західному регіоні (22%). На Сході та Півдні більше тих, хто вважає, що відзначати треба лише 9 травня (42% та 48% відповідно).

Ідея відзначати обидві дати переважає серед усіх вікових груп, окрім групи старше 60 років, а також серед електоратів усіх партій, окрім ОПЗЖ.Ідея відзначення обох дат також є більш популярною серед прихильників вступу України до ЄС, натомість серед противників європейської інтеграції – більшість вважає доречним відзначати лише 9 травня.

 

48% українців погоджуються, що Друга світова війна була розв'язана внаслідок змови Гітлера та Сталіна про поділ сфер впливу у Європі та укладення пакту "Молотова-Ріббентропа". Не погоджуються з цим 29%, ще 23% не визначилися з відповіддю. З цією тезою погоджується більшість українців у Західному, Центральному та Південному регіонах, у Східному ж регіоні приблизно однакова кількість тих, хто погоджується і хто не погоджується з тезою про спільну відповідальність двох диктаторів за розв'язування Другої світової війни.

Серед наймолодшої вікової категорії (18–29 років) погоджується з цим твердженням 50%, не погоджується – 22%. Серед усіх інших вікових категорій більшість також погоджується з цією тезою, хоч і розрив між згодними та незгодними стає меншим із зростанням віку респондентів. Ця ж думка переважає серед електоратів усіх партій, окрім ОПЗЖ.

 

46% українців погоджуються, що Радянський Союз не зміг би здобути перемогу у війні проти нацистської Німеччини без допомоги західних союзників з Антигітлерівської коаліції. Не погоджуються з цим 35%, ще 19% – не визначилися. З цим погоджується більшість мешканців Західного регіону, а в Центральному, Південному та Східному регіонах баланс думок майже однаковий. Молодь більш схильна погоджуватися з цією думкою (серед групи 18–29 років 51% погоджується, 29% – ні), аніж старші покоління (серед людей, старших за 60 років, із цим погоджуються 43%, а не погоджуються – 39%).

 

25% українців вважають, що День перемоги – це передусім відзначення перемоги Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні. 37% називають цей день відзначенням перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. 25% не поділяють жодне з наведених формулювань. Радянська інтерпретація досі поширена у Центральному, Південному та Східному регіонах. Цікаво, що майже половина мешканців Півдня та Сходу (41% та 46% відповідно) не обрали жодного із цих варіантів.

46% українців позитивно ставляться до рішення української влади про визнання воїнів Української повстанської армії (УПА) борцями за незалежність України. Проти цього – 29%, 9% респондентів відповіли, що їм байдуже, і ще 16% не визначилися. Більшість підтримує це рішення у Західному та Центральному регіонах (80% та 47% відповідно). У Південному та Східному регіонах підтримують це рішення по 20–25%. Також у Центральному, Південному та Східному регіонах є близько по 20% тих, хто поки не визначилися зі своїм ставленням, але ці люди не висловлюють негативного ставлення до визнання воїнів УПА борцями за незалежність України. Молодь більше схиляється до підтримки цього рішення (50% "за" і 19% "проти" серед групи 18–29 років, а серед людей, яким за 60 років – 42% "за" і 39% "проти"). Є вікові відмінності і всередині регіонів. Зокрема, серед молоді Півдня та Сходу України близько по 30% тих, хто підтримує та хто не підтримує це рішення, решта ставиться байдуже або не визначилася.

 

43% українців підтримують рішення про заборону публічного використання та носіння георгіївської стрічки, проти цього – 29% громадян, 16% відповіли, що їм байдуже, ще 13% не визначилися зі своїм ставленням. У Західному та Центральному регіонах більшість підтримує це рішення (64% та 47% відповідно). На Півдні та Сході підтримують це рішення по 27%, не підтримують – 33% на Півдні та 43% у Східному регіоні. Підтримують це рішення електорати усіх партій, окрім ОПЗЖ.

 

62% українців вважають діяльність Йосипа Сталіна як історичного діяча негативною для України. З цим погоджується більшість мешканців у всіх регіонах: на Заході та в Центрі так вважають 78% та 69% громадян, на Півдні та в Центрі – по 45%. У Південному та Східному регіонах дещо більше (близько 35% вважають діяльність Сталіна наскільки позитивною, настільки й негативно). Переважно позитивною його діяльність вважають 12% жителів Сходу, а в інших регіонах – ще менше.

Діяльність Степана Бандери як історичної постаті позитивною для України вважають 32% громадян, стільки ж вважають його діяльність негативною. Ще 21% – наскільки позитивною, настільки й негативною. Позитивне ставлення переважає у Західному регіоні (70%). У Центральному регіоні по 27% вважають його діяльність позитивною чи негативною, і також ще 27% – наскільки позитивною, настільки й негативною. Негативне ставлення переважає у Південному та Східному регіонах, тут діяльність Степана Бандери вважають негативною для України 54% та 48% відповідно, а позитивною – по 11% в обох регіонах. Істотна частка мешканців Півдня та Сходу вважають діяльність Бандери наскільки позитивною, настільки й негативною (15% та 25% відповідно). Молодь більш схильна вважати Степана Бандеру історичною постаттю, чия діяльність була скоріша позитивною для України.

 

40% українців не чули про акцію "Безсмертний полк". Чули про неї та позитивно ставляться 27% громадян, обізнані та негативно ставляться – 11%. У Західному та Центральному регіонах найбільше громадян, які взагалі не чули про цю акцію (54% та 45% відповідно). Найбільше тих, хто обізнаний та позитивно ставиться – на Півдні та Сході України (46% та 35% відповідно).

 


Фінансування опитування здійснене в рамках проекту МАТРА Посольства Королівства Нідерландів.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну