Закарпатська влада шанує фашиста та антисеміта?

Один із читачів "Історичної правди" надіслав скандальну новину із Ужгорода. Там у будівлі Закарпатської облдержадміністрації вивішено портрет Міклоша Козьми призначеного регентським комісаром (губернатором) окупованої в 1939 р. Карпатської України.

 

Міклош Козьма - угорський політик, міністр внутрішніх справ у профашистській Угорщині у 1935-1937 рр., недовгий час - міністр оборони.

Учасник Першої світової війни. Багаторічний соратник диктатора Міклоша Горті. З 1922 року і до смерті був главою Magyar Távirati Iroda - угорського агентства новин.

Був прихильником ідеї анексії Закарпаття, яке в міжвоєнний час входило до складу Чехословаччини, до складу Угорщини. Керував підготовкою бойовиків, які нелегально переходили кордон Карпатської України і здійснювали терористичні акти проти влади та українського населення.

Всі статті за тегом Карпатська Україна

Козьма був відкритим антисемітом, після окупації Закарпаття в 1941 році організував депортацію більше 10 тисяч закарпатських євреїв у район Кам'янця-Подільського, де всі вони були розстріляні.

Помер Козьма у грудні 1941 року в Ужгороді, який гортисти називали Унгвар, у віці 57 років. А на портреті Козьми в будівлі Закарпатської ОДА написано, що він працював до 1942-го. Цікаво буде почути пояснення ужгородських "проффесіоналів" від історії - навіщо це зроблено...

Спецпроект "Голокост від куль"

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.