У Колочаві відреставрували унікальну дерев'яну церкву ХVII століття

На Закарпатті за 5 мільйонів гривень відреставрували унікальну дерев'яну церкву ХVII століття на честь Зіслання Святого Духа у Колочаві, роботи велися в межах "Великої реставрації".

Про це повідомляється на сайті Закарпатської ОДА.

 

Зазначається, що в церкві виконувалися першочергові протиаварійні роботи. До реставрації двозрубної тридільної церкви залучили найкращих майстрів. Роботи проводилися без єдиного цвяха для відновлення максимальної автентичності визначної для Закарпаття пам'ятки архітектури.

"Це перший дерев'яний храм, який нам вдалося відновити у межах програми Президента України Володимира Зеленського "Велика реставрація", – повідомив голова Закарпатської ОДА Віктор Микита.

З державного бюджету на цей проєкт було передбачено понад 5 мільйонів гривень. Його розроблення та співфінансування забезпечила Колочавська ТГ.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.