У РФ значно більше неофашизму, ніж в Україні - Amnesty International

У Росії проблема неофашистських угруповань значно актуальніша, ніж в Україні. В Україні не зафіксовано жодного факту утиску російськомовного населення. Так само ніхто з громадян не звертався зі скаргами на "Правий сектор".

Про це в інтерв'ю РБК-Україна заявила виконавчий директор представництва міжнародної правозахисної організації Amnesty International ("Міжнародна амністія") в Україні Тетяна Мазур.

"Ми дуже уважно ставимося до будь-якої інформації, що стосується прав людини, - наголосила правозахисник. - Ми чули звинувачення України в утиску прав російськомовного населення, але не зафіксували таких фактів".

За словами Мазур, до організації жодного разу на зверталися ті, хто "був би жертвою дискримінації за мовною ознакою". Правозахисник нагадала, що народні депутати у лютому 2014 року проголосували за скасування закону про мови національних меншин, але це рішення ВР було заветоване в.о. президента Олександром Турчиновим.

"Поклавши руку на серце, скажу, що є неофашистські угруповання [в Україні], - зазначила Мазур. - Вони були до Євромайдану і вони існують зараз. Наскільки вони є активними - складне питання. Але в Росії ця проблема куди більш актуальна, ніж у нас".

Стверджувати, що в Україні прояви неофазиму є масовими, немає підстав, - підкреслила вона.

Також, за словами правозахисника, "Міжнародна Амністія" не отримала жодної скарги від людей, які б постраждали від дій організації "Правий сектор".

"Не виключено, що ми не володіємо повною інформацією, і такі випадки десь є, але поки ми їх не бачимо, - сказала Мазур. - Ми намагаємося ретельно моніторити їхню діяльність, але поки нам до кінця не зрозуміло, що собою являє "Правий сектор".

Як відомо, у квітні 2014 року повідомлялося про організовані сепаратистами у Слов'янську (Донецька область) погроми циганського населення. Тоді ж лідер місцевих сепаратистів оголосив про полювання на людей, які розмовляють українською.

Amnesty International ("Міжнародна амністія") — неурядова організація, заснована у Великобританії в 1961 році, що має на меті "проведення досліджень та дій, спрямованих на попередження та припинення грубих порушень прав людини, а також допомогу тим, чиї права вуже були порушені".

У 2010 році кількість активістів та прихильників Amnesty International перевищила 3 млн людей у більш ніж 150 країнах. За свою роботу організація удостоєна Нобелівської премії миру, а також премії ООН в області прав людини.

Імена, писані по воді. Українська еміграція у Великій Британії

Першою громадою етнічних українців в Англії стали емігранти, які не доїхали до Америки. Комусь не вистачило грошей, а хтось надав перевагу пожинанню плодів британської індустріальної революції над створенням канадського аграрного прориву

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.