Спецпроект

АНОНС: У Києві покажуть фільм про Катинь

Документальний фільм „Катинь. Листи з раю" розповідає про один з найбільш докладно задокументованих радянських воєнних злочинів. Стрічку покажуть рамках Кінолекторію Інституту нацпам'яті та з нагоди 75 роковин Катинського злочину.


У стрічці „Катинь. Листи з раю" перетинаються дві пам’яті про трагедію. Одна - це пам’ять катинських дітей, нащадків польських військовополонених, яких розстріляли органи НКВС у Катинь, Харкові, Биківні та Мідному навесні 1940 року. Друга - це те, що знають і пам’ятають про ці події діти Катині - молоді росіяни, що мешкають у місцевості, яка дала ім’я злочину. 

Фільм створений українськими режисерами Богданом Коровченко та Софією Чемерис © 07 Продакшн, "Інтер" і вперше був показаний у ефірі у квітні 2011 року.

Для стрічки автори записували інтерв’ю з родичами жертв катинської трагедії. Одним із оповідувачів є лауреат премії Оскар - Анджей Вайди, батько якого був вбитий НКВД у Харкові навесні 1940 року.

Більше текстів за цією темою читайте у спеціальному проекті "Катинська справа"

В основі документальної стрічки -  історія сім’ї, яка проживає неподалік Катинського лісу. Вона небагато знає про радянський злочин. Старші члени родини переконані, що це німці розстріляли офіцерів, молодші ж не надто цікавляться історією.

Автори фільму показують сім’ї листи та нотатки жертв (знайдені під час ексгумації при тілах вбитих офіцерів, вони потрапили до близьких кількадесят років після написання), а також сімейні розповіді. Ці факти змінюють героїв фільму.

У дискусії після фільму візьмуть участь історик Олександр Зінченко, автор книжки "Година папуги. Українські сторінки Катині" та Генеральний Консул Республіки Польща у Києві Рафал Вольський. Модеруватиме зустріч Іван Патриляк. Показ фільму відбуватиметься в рамках циклу "Кінолекторій" Українського інституту національної пам’яті.

Середа, 29 квітня, 18.00

Адреса:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка 

м. Київ, вул. Володимирська, 60,

Червоний корпус, ауд. 329 

Вхід вільний за попередньою реєстрацією

 
Організатори: Український інститут національної пам’яті, історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.