IN MEMORIAM: Дисидент і мовознавець Святослав Караванський

Сьогодні вранці на 96-му році життя помер учасник визвольного руху, дисидент і мовознавець Святослав Караванський.

Про це повідомила громадська діячка, громадянка США Галина Климук-Хом'як на сторінці в мережі "Фейсбук".

Помер Караванський у лікарні м. Балтимор, штат Меріленд.

 Святослав Караванський

Святослав Караванський народився 24 грудня 1920 року в Одесі. У 1938-1939 роках він навчався в Одеському індустріальному інституті і заочно - інституті іноземних мов.

Протягом 1940-1941 років служив у Червоній армії. Під час німецько-радянської війни потрапив у німецький полон.

Звільнившись у 1942 році, Караванський навчався в Одеському університеті, брав участь у підпіллі ОУН(б) під псевдо "Бальзак".

За допомоги оунівських зв'язків із румунами Караванського  в 1944 році  десантували з літака на територію СРСР.

Однак за кілька днів його заарештували, і 7 лютого 1945 року військовий трибунал присудив Караванському 25 років таборів. Вирок відбував на Печорі, Колимі, в Мордовії.

З радянського ув'язнення Караванського звільнили 19 грудня 1960 року за амінстією. Він зайнявся журналістською, літературною й філологічною працею, яку розпочав ще в таборах.

Зокрема, Караванський уклав "Словник рим української мови" (60 тис. римованих пар), видав книжку "Біографії слів", переклав роман Шарлотти Бронте "Джейн Ейр".

У 1962 році вступив на заочний відділ філологічного факультету Одеського університету. Караванський активно виступав проти русифікації й за розвиток і підтримку української мови.

Святослав Караванський у своїй хаті в м. Дентон, штат Мериленд, США, травень 2016 року. Фото: "Фейсбук" Наталі Кравчук.

Написав листа на ім'я прокурора УРСР з вимогою притятгти до кримінальної відповідальності міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (1960-1973) Юрія Даденкова за помилки, які призвели до порушення прав української нації.

За самвидавну статтю "Про одну політичну помилку" із критикою русифікації вищої школи законом "Про мову", написану 1965 року, Караванського  13 листопада того ж року заарештував КГБ.

Його відправили досиджувати невідбуту частину табірного терміну (8 років і 7 місяців) у табори суворого режиму.

Під час другого ув'язнення Караванський п'ять разів оголошував голодування, а також збирав свідчення в'язнів - свідків розстрілу польських офіцерів у Катині.

У 1969 році його засудили в таборі ще до 5 років тюрми і 3 років таборів суворого режиму.

Загальний термін, проведений Караванським у радянських таборах, склав 31 рік. У лютому 1979 року його оголосили членом Української Гельсінкської групи. Після звільнення, 30 листопада 1979 року Караванський із дружиною Ніною Строкатою зміг емігрувати в США.

Радянська влада позбавила їх обох громадянства.

Опублікував низку праць із мовознавства, зокрема "Практичний словник синонімів української мови" та "Російсько-український словник складної лексики" та ін. Кавалер ордену "За мужність" І ступеню.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.