Український науковий інститут Гарвардського університету очолить Террі Мартін

Американський історик Террі Мартін очолить Український науковий інститут Гарвардського університету, змінивши на цій посаді Сергія Плохія.

Про це пише Суспільне.

Террі Мартін здобув популярність завдяки своїм дослідженням національної політики Радянського Союзу, пропонуючи новий погляд на те, як радянська влада управляла багатонаціональним суспільством.

Террі Мартін є професором історії в Гарварді, де викладає курси, присвячені історії Росії, СРСР, сталінізму, націоналізму та імперій. Його праця "Імперія позитивних дій: нації та націоналізм у СРСР, 1923–1939" стала знаковою, оскільки вона аналізує феномен радянської національної політики, який він назвав "імперією позитивної дискримінації".

Головна ідея Мартіна полягає в тому, що Радянський Союз не лише придушував націоналізм, але й активно його підтримував серед національних меншин через створення національних територій, впровадження національних мов, розвиток місцевих еліт та фінансування культурних проєктів. Влада заохочувала формування національних культур, але лише в межах радянської ідеології.

Окрім тематики національностей, Мартін також досліджує історію радянських репресій, діяльність політичної поліції, релігійну політику, адміністративну історію сталінської доби, а також порівняльну історію нацистської та радянської держав. Зараз Мартін працює над новою книжкою, присвяченою політиці та соціології збору інформації радянською державою від революції до смерті Сталіна. Він досліджує, як влада намагалася знати й контролювати своє багатонаціональне суспільство через мережу статистичних обліків, переписів, звітів, агентурної інформації та інших засобів моніторингу.

Згідно з повідомленням, Мартін належить до покоління істориків, яке після відкриття радянських архівів у 1990-х роках дало новий поштовх дослідженню радянської політики щодо національностей і поставило під сумнів усталені стереотипи про "русифікацію" чи монолітність радянського режиму. Його праці цитують і вивчають як у західній, так і в пострадянській історіографії.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.