До України повертається архів Ольжича

Особистий архів українського поета та політичного діяча Олега Ольжича, який нині зберігається у Канаді, буде передано Україні.

Про це Укрінформу повідомила невістка Олега Ольжича Ольга Кандиба, яка розпоряджається архівом. 

 Олег Ольжич

"Я подарувала архів Україні із тим, аби вона його зберігала.

Там є багато неопублікованого, є листування, особисті речі Ольжича, є його наукові праці - дуже багато різних речей, які, як я вважаю, належать українському народові та мусять бути експоновані", - сказала Ольга Кандиба.

Вона зазначила, що сподівається на розміщення архіву в Інституті літератури у Києві.

"Я думаю, що це буде архів Інституту літератури НАН України. Я вже говорила із головним хранителем цього архіву і те, що вони обіцяють, виглядає безпечно", - зазначила пані Кандиба.

Згоду перевести архів до України вже підтвердив міністр культури Євген Нищук, який саме перебував із візитом у Канаді. За його словами, йдеться про кілька ящиків документів.

Читайте також:

Олег Ольжич. Поет національного героїзму

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.