У Київській області музею передали невідомий архів ОУН. ФОТО

26 травня Макарівському районному історико-краєзнавчому музеєю передали колекцію документів підпілля ОУН Київщини.

Сам архів знайшли в с. Ніжиловичі Макарівського району Київської області ще в 2015 році. Довгий час місцезнаходження документів було невідоме. Макарівському музеєві частину тих документів передав анонімний колекціонер. 

Фото: makarivmuseum.info 

Знахідка являє собою німецький бідон з-під спирту, який має маркування MF 26315. Але як свідчить сусіднє тавро у 1945 року він потрапив до одного з колгоспів і отримав радянське маркування.

Знахідка знаходиться в гарному стані, має незначні пошкодження від перебування у землі. На жаль, не відомий весь перелік документів, які містилися в бідоні.

 Фото: makarivmuseum.info 

Отже, музейні фонди поповнилися ножем, бритвою й дев’ятьма документами. Серед них чотири брошури: "Хто такі бандерівці та за що вони борються" (1950 р.), "Учителька" (1949 р.), "Україна погибає! Хто винуватий в цьому?" (1950 р.), "Поноволений український народе!" (1950 р.); дві листівки на основі дереворитів Ніла Хасевича й дві листівки у вигляді звернення від "українських революціонерів".

Фото: makarivmuseum.info 

Останній документ датується 1951 роком. "Звернення" набране на друкарській машинці на двох аркушах тонкого паперу. Коли папір піднести до світла то на ньому стають помітними водяні знаки "Союзпапірукртрест", "Малинська ф-ка", "Малин УРСР".

Фото: makarivmuseum.info

Стан усіх документів задовільний - тексти читаються легко.

 Фото: makarivmuseum.info

На думку працівників Макарівського історико-краєзнавчого музею, бідон належав членам групи ОУН "Бутька", яка діяла в Макарівському районі на початку 1950-х років. 

Із документів Галузевого державного архіву СБУ відомо, що саме такі пропагандистські листівки підпільники розповсюджували по селах Макарівщини.

       

Чорнобильська катастрофа. Смерть тисяч людей заради виживання радянського режиму

Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 37 років тому – у 1986 році. Тодішній комуністичний режим до останнього намагався приховати інформацію про масштаби забруднення території та опромінення радіацією людей. Приховував не тому, що розумів масштаби і наслідки катастрофи. А тому, що влада завжди так працювала і показувала СРСР як найкращу в світі державу, в якій ніяких катастроф ніколи не відбувається

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.