Командира антикомуністичних партизанів Південної Литви урочисто перепоховали в Вільнюсі. ФОТО

6 жовтня останки командира литовських антикомуністичних партизанів Адольфаса Раманаускаса урочисто перепоховали на Антакальніському кладовищі у столиці Литви Вільнюсі.

Церемонія прощання тривала з 10 години ранку до 20-ї години вечора в костелі Св. Іоаннів Вільнюського університету, передає "Новая газета".

На церемонії була присутня й президент Латвії Даля Грібаускайте. Вона підкреслила, що урочисте перепоховання рештків лідера литовських партизанів стало ще одною нагодою показати світові, що "ми не дозволимо нікому зводити наклеп і очорнювати пам’ять про наших національних героїв".

 Фото: Новая газета
 

Перепоховання Раманаускаса викликало негативну реакцію з боку Російської Федерації. Офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова 4 жовтня заявила, що влада Литви намагається представити національними героями тих, хто брав участь у "бандформуваннях" на території Литви в післявоєнні роки.

"Хотіла би нагадати, що судовий вердикт за фактами скоєних ним воєнних злочинів проти неозброєних мирних жителів не має строку давності", — підкреслила Захарова.

 

2018 рік у Литві оголошено роком Адольфаса Раманаускаса-"Ванагаса". Археологи віднайшли останки партизанського командира на недіючому цвинтарі Нашлайчю в мікрорайоні Антакальніс у Вільнюсі.

Викладач учительської семінарії м. Алітус Раманаускас-"Ванагас" (1918—1957) долучився до литовського партизанського антикомуністичного руху в 1945 році.

Адольфас Раманаускас у партизанському однострої. Фото: Wikipedia

Через два роки він очолив Дайнавський партизанський округ, а в 1948-му його призначили командиром партизанів Південної Литви. З 1949 року "Ванагас" став першим заступником голови Союзу боротьби за свободу Литви Йонаса Жямайтіса.

У 1956 році партизанського ватажка з дружиною заарештували радянські органи держбезпеки в м. Каунасі.

Через рік Раманаускаса засудили до смертної кари. У 1990-х роках у незалежній Литві Адольфасу Раманаускасу надали звання бригадного генерала (посмертно).

Як повідомлялося, 5 жовтня в Ланівцях Тернопільської області перепоховали  41-го солдата Армії Української Народної Республіки.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.