Польща відкриває шлях до ексгумації останків українців на своїй території

Очільник посольства РП у Києві Пьотр Лукашевич заявив, що польська сторона відкриває адміністративний процес, який дозволить провести ексгумацію українців, похованих у Польщі.

Про це повідомило Польське радіо для України.

"Формалізуємо і відкриваємо шлях до ексгумацій. Цей процес повністю відкритий, і його супроводжують прозорі переговори експертів, істориків і політиків у межах польсько-української робочої групи", — сказав Пьотр Лукашевич.

Лукашевич наголосив, що попри чутливість теми, вдалося уникнути політичної напруги. Обидві сторони — Польща й Україна — поділяють спільну мету: завершити цей процес належним чином.

Раніше в Україні вже відбулися ексгумаційні роботи, зокрема у селі Пужники на Тернопільщині, де були виявлені останки щонайменше 42 осіб. З українського боку очікують, що невдовзі розпочнуться пошукові роботи у селі Юречкова на території Польщі — всі необхідні дані вже передано польській стороні.

Лукашевич також наголосив на єдності України та Польщі у питаннях безпеки, зокрема в контексті протидії спробам росії посіяти розбрат.

"Я залишаюся оптимістом — нас неможливо розділити. Ми добре розуміємо, наскільки важливо бути разом — і у військовій сфері, і в інформаційній", — зазначив дипломат.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.