Почесний директор Інституту археології України: "Я считаю себя частицей Русского мира"

"Русскій мір народжувався на берегах Дніпра", — заявив почесний директор Інституту археології України академік Петро Толочко 1 листопада в Державному кремлівському палаці в Москві.

Промова археолога пролунала на відкритті ХХІІ Всесвітнього російського народного собору з нагоди 25-ліття організації. Про це повідомляє офіційний сайт Московського Патріархату.

Пленарне засідання відвідали президент Росії Володимир Путін та патріарх Московський Кирило.

"Чому я тут, на Весвітньому російському соборі? Передусім тому, що я вважаю це даниною поваги моєму другові Валерію Ганичеву, який творив разом із вами цю організацію. На жаль, він пішов від нас, але я віддаю йому данину пам’яті своєю присутністю тут. По-друге, тому що я вважаю себе часткою Русского міра. Русскій мір починався не з Московського царства. Він народжувався на берегах Дніпра, на давній Київській Русі", — пояснив Петро Толочко свою участь у заході і додав:

"Свого часу я навіть пропонував дати Русскому міру другу назву — Східнослов’янський православний світ. Вона більш нейтральна, хоча, по суті, та ж саме, і, звісно, цей світ включає в себе й мою рідну Україну. Хотів би сподіватися, що час безладдя завершиться й історія викермує на битий шлях.

Не знаю, що нам робити в Брюсселі або Вашингтоні, я там чужий, але я свій у Москві й Петербурзі, і таких в Україні мільйони. Мені приємно, що процес нашої співпраці, почавшись Бог знає коли, не закінчується й сьогодні. Зараз у залі сидить Василь Семенович Лановой [народний артист СРСР і РФ – ІП], і він мені сказав: "Ну що, почекаємо ще трошки?". Думаю, почекаємо. Історична правда не дозволить розірвати нащ кровний союз східнослов’янських братських народів!".

 Офіційний сайт Інституту археології НАНУ називає Петра Толочка "почесним директором інституту"

Патріарх Кирило у відповідь заявив, що Україну в царський час називали Малоросією не через намагання її принизити, а тому що Київ був матір’ю міст руських і джерелом руської цивілізації.

"Звісно, те, що нині відбувається, — це дуже небезпечний політичний процес. Але в його основі — хибна історіософія і підтасовка історичних фактів. Тому наша найважливіша і праивльна відповідь усім тим, хто намагається зруйнувати наш світ, — це відповідь, яку ми повинні черпати з нашої історії. І те, що ви, Петре Петровичу, так відкрито засвідчуєте свою позицію, в тому числі й в Україні, свідчить про те, що ви не тільки чудовий історик, але й дуже сильна людина, віддана науці, віддана історичній правді", — похвалив Толочка Московський патріарх.

Як відомо, доктор історичних наук, професор Петро Толочко є почесним директором Інституту археології НАН України, іноземним членом Російської академії наук, а також членом президії Всесвітнього російського народного собору. Раніше він очолював Інститут археології (1987—2017), займався дослідженнями походження східних слов’ян, історії Київської Русі та середньовіччя. З 2005 року Петро Толочко очолював Партію Політики Путіна. 

Оборона Донеччини Армії УНР

Оборона Донеччини тривала з 18 листопада 1918 року до 7 січня 1919 року.

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.