Почесний директор Інституту археології України: "Я считаю себя частицей Русского мира"

"Русскій мір народжувався на берегах Дніпра", — заявив почесний директор Інституту археології України академік Петро Толочко 1 листопада в Державному кремлівському палаці в Москві.

Промова археолога пролунала на відкритті ХХІІ Всесвітнього російського народного собору з нагоди 25-ліття організації. Про це повідомляє офіційний сайт Московського Патріархату.

Пленарне засідання відвідали президент Росії Володимир Путін та патріарх Московський Кирило.

"Чому я тут, на Весвітньому російському соборі? Передусім тому, що я вважаю це даниною поваги моєму другові Валерію Ганичеву, який творив разом із вами цю організацію. На жаль, він пішов від нас, але я віддаю йому данину пам’яті своєю присутністю тут. По-друге, тому що я вважаю себе часткою Русского міра. Русскій мір починався не з Московського царства. Він народжувався на берегах Дніпра, на давній Київській Русі", — пояснив Петро Толочко свою участь у заході і додав:

"Свого часу я навіть пропонував дати Русскому міру другу назву — Східнослов’янський православний світ. Вона більш нейтральна, хоча, по суті, та ж саме, і, звісно, цей світ включає в себе й мою рідну Україну. Хотів би сподіватися, що час безладдя завершиться й історія викермує на битий шлях.

Не знаю, що нам робити в Брюсселі або Вашингтоні, я там чужий, але я свій у Москві й Петербурзі, і таких в Україні мільйони. Мені приємно, що процес нашої співпраці, почавшись Бог знає коли, не закінчується й сьогодні. Зараз у залі сидить Василь Семенович Лановой [народний артист СРСР і РФ – ІП], і він мені сказав: "Ну що, почекаємо ще трошки?". Думаю, почекаємо. Історична правда не дозволить розірвати нащ кровний союз східнослов’янських братських народів!".

 Офіційний сайт Інституту археології НАНУ називає Петра Толочка "почесним директором інституту"

Патріарх Кирило у відповідь заявив, що Україну в царський час називали Малоросією не через намагання її принизити, а тому що Київ був матір’ю міст руських і джерелом руської цивілізації.

"Звісно, те, що нині відбувається, — це дуже небезпечний політичний процес. Але в його основі — хибна історіософія і підтасовка історичних фактів. Тому наша найважливіша і праивльна відповідь усім тим, хто намагається зруйнувати наш світ, — це відповідь, яку ми повинні черпати з нашої історії. І те, що ви, Петре Петровичу, так відкрито засвідчуєте свою позицію, в тому числі й в Україні, свідчить про те, що ви не тільки чудовий історик, але й дуже сильна людина, віддана науці, віддана історичній правді", — похвалив Толочка Московський патріарх.

Як відомо, доктор історичних наук, професор Петро Толочко є почесним директором Інституту археології НАН України, іноземним членом Російської академії наук, а також членом президії Всесвітнього російського народного собору. Раніше він очолював Інститут археології (1987—2017), займався дослідженнями походження східних слов’ян, історії Київської Русі та середньовіччя. З 2005 року Петро Толочко очолював Партію Політики Путіна. 

Година папуги. Діти пишуть Сталіну

Чапський чув, як тут кажуть: "То чорт дорогою іде". Нібито, якщо кинути у вихор сокирою — потече кров. Дивні тут забобони. Учора ті "чорти" вилися попід ногами і перебігали дорогу збудженим і усміхненим колегам Чапського. Він заздрив щастю колег, які вже пішли за колючий дріт і табірні мури у далекий, широкий світ.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.