У Мони Лізи немає "ефекту Мони Лізи" - науковці

Вченим Білефельдського університету в Німеччині вдалося довести, що у картини Леонардо да Вінчі "Мона Ліза Джоконда" не проявляється так званий "ефект Мони Лізи".

Дослідники показали, що насправді жінка на портреті дивиться не прямо на глядача, а праворуч, повідомляє "Новое Время" з посиланням на Gizmodo .

"Ефектом Мони Лізи" називають відчуття того, що людина, зображена на художньому творі, стежить за глядачем, коли той рухається.
Ефект досягається тоді, коли погляд зображеної людини спрямований прямо на глядача.

 Мона Ліза


Дуже довго вважалося, що дама на картині Да Вінчі "спостерігає" за відвідувачами, які проходять повз неї. Як стверджують науковці з університету Білефельд, сама Мона Ліза такого ефекту не має. Ніхто ніколи не проводив строгого тесту, щоб побачити, чи присутній він при перегляді картини Леонардо.

Провівши власні тести, команда опублікувала висновок: "Немає сумнівів в існуванні ефекту Мони Лізи - такого просто не відбувається з самої Моною Лізою".

Дослідження проводили психологи Себастьян Лот і Герні Хорстманн, які раніше досліджували спрямований погляд, важливий для взаємодії людей і роботів. Достовірне дослідження картини "Мона Ліза" вони вирішили зробити, зіткнувшись з ефектом Мони Лізи в іншій роботі.

Психологи запитували людей не про відчуття погляду Мони Лізи, а про те, куди, на їхню думку, спрямований погляд очей зображення. Експеримент повторювали 2000 разів з різними рівнями збільшення картини та зміщеннями вліво та вправо.

Більшість учасників експерименту, незалежно від умов випробування, відповіли, що погляд Мони Лізи спрямований праворуч під середнім кутом 15,4°.

Посилаючись на результати дослідження 2007 року, дослідники сказали, що люди відчувають, що за ними спостерігають, коли погляд спрямований на них під кутом зору 10° або 5° в будь-яку сторону. Таким чином, Мона Ліза не проходить тест на "ефект Мони Лізи".

У прес-релізі Герні Хорстманн підкреслив, що термін "ефект Мони Лізи" є "неправильним в своїй назві". У своїй оцінці люди спираються на свої власні нарцисичні тенденції, коли відчувають, що очі Мони Лізи слідують за ними.

"Це ілюструє сильне бажання, щоб на вас дивилися і хтось був центром уваги іншої людини. Вам хочеться мати  стосунок до будь-кого, навіть якщо ви зовсім не знаєте цю людину", - зазначив Хортманн.

ДОВІДКА:

Картину "Портрет пані Лізи дель Джокондо" італійський художник Леонардо да Вінчі написав близько 1503 року. Вона вважається одним із найкращих взірців живопису епохи Відродження. Картина експонується в Луврі (Париж, Франція).

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.