Проспектів Бандери і Шухевича в Києві більше нема

Окружний адміністративний суд міста Києва скасував рішення Київради про перейменування проспектів Московського й Ватутіна на честь Степана Бандери і Романа Шухевича.

Про це повідомляє “Новинарня“, з посиланням на депутата Київради від фракції “Свобода” Юрія Сиротюка.

“…Окружний адмінсуд міста Києва. Суддя Чудак Олеся Миколаївна, до речі, суддя що переслідувала майданівців, скасувала рішення Київради щодо перейменування проспектів Степана Бандери і Романа Шухевича в Києві”, – написав Сиротюк на своїй сторінці у Facebook.

“Але як би не чудив Адмінсуд, проспектам Бандери і Шухевича в Києві бути. Попереду апеляція, а якщо потрібно – і Верховний Суд. Ми не дамо нікому зневажати наших героїв!” – наголосив Сиротюк.

Він зазначив, що позивачем у цій справі виступає громадська діячка проросійського спрямування Олена Бережна, мати покійної депутатки від Партії регіонів Ірини Бережної.

Іншу сторону представляв адвокат Дмитро Біловчук.

 
Фото судового засідання опублікував у соцмережі Сергій Мазур

Справа про перейменування проспектів тягнеться з жовтня 2016-го (для Бандери) та липня 2017 року (для Шухевича).

“Незаконне”, на їхню думку, рішення Київської міської ради оскаржують громадські організації “Антифашистська правозахисна ліга” та “Єврейська правозахисна група”, представницею яких у суді виступає Олена Бережна.

Рішення ОАС прокоментував голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

“Ще одна спроба реваншу. Тепер у Києві. Суд частково задовольнив позовні вимоги, скасував рішення про перейменування проспектів Московського на Бандери і Ватутіна на Шухевича. Повний текст з мотивацією буде за 5 днів. Отримаємо повний текст, будемо подавати апеляцію. Боротьба триває!” – зазначив В’ятрович.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?